Ідеї В.О.Сухомлинського щодо виховання громадянина - патріота на уроках фізики

Юрій Мацієвський,вчитель фізики Заваллівського НВО «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів»

Сучасне розуміння патріотизму характеризується різноманітністю і неоднозначністю. Багато в чому воно пояснюється складною природою даного явища, багатим його змістом і розмаїттям форм прояву. Крім того, проблема патріотизму розглядається різними дослідниками в різних історичних, соціально-економічних і політичних умовах, залежно від особистої позиції, відношення до своєї Вітчизни, від використання різних сфер знань та інше.

       Я.А. Коменський відзначав, що одним з головних напрямів виховання повинне бути виховання у дитини прагнення надавати користь своїми діями можливо більшому числу людей. У "Великій дидактиці" він писав : "Лише б тоді настав щасливий стан в справах приватних і суспільних, якби всі прониклися бажанням діяти на користь загального благополуччя".

      У вітчизняній школі завжди приділялася велика увага вихованню у підростаючих поколінь етичних якостей особи, колективізму, громадськості, любові до своєї Батьківщини, шанобливого ставлення до історії своєї країни,до свого народу. При цьому велику роль у вихованні патріотичних відчуттів грали  різні шляхи та  заходи навчання,    виховання. Педагогічні дослідження з проблеми патріотичного виховання  чисельні і різноманітні. У них розкриваються як теоретико-методологічні аспекти, так і прикладні, які можливо використовувати  в  сучасній  школі.  А.С. Макаренко відзначав, що патріотизм виявляється не тільки в героїчних вчинках. Він вважав, що патріотизм проявляється у виконаній роботі людини, адже патріот завжди буде прагнути працювати для розвитку рідної країни.  Особливе значення в дослідженні питань патріотичного вихованнямаютьроботи В.О. Сухомлинського, який вважав, що школа повинна виховувати у молоді прагнення до беззавітного служіння Батьківщині, до активної трудової і суспільної діяльності.  В.О. Сухомлинський підкреслював, що одним з головних виховних завдань школи є підготовка учнів до простої повсякденної праці, праці для суспільства як до патріотичної діяльності, причому сама діяльність дітей, що організовувалась педагогом з даною метою, являє рушійну силу формування особи громадянина, що росте. У своїх роботах В.О. Сухомлинський також указував і на складність у вихованні патріотизму, пояснюючи їх тим, що в повсякденному житті ми не зустрічаємося з мірою, за допомогою якої можна було б виявити цю "тяжко зрозумілу цінність" - патріотизм. Любов до Вітчизни стає силою духу тільки тоді, коли у людини відображені в свідомості образи, пов'язані з рідним краєм, мовою, коли з'являється відчуття гордості від того, що все це - твоя Батьківщина.Ідеологічною основою патріотичного виховання в сучасній школі є духовно-етичні цінності нації. Суть патріотичного виховання в сучасних умовах може трактуватися як розвиток відчуття особи, патріотичної свідомості, заснованої на гуманістичних духовних цінностях свого народу.

        Формування громадянина - патріота України, підготовленого до життя, з високою національною свідомістю, виховання громадян, які здатні побудувати громадянське суспільство, в основу якого були б закладені та постійно втілювалися демократія, толерантність та повага до прав людини, набуває сьогодні особливого значення. Патріотизм у сучасному розумінні – це відчуття того, що в моєму класі, школі, місті, країні все мене стосується, все залежить від мене. 

Щоб втілити це в життя, велика роль належить  школі. На уроках, які є основним елементом навчально-виховного процесу в школі, патріотичне виховання впроваджується через систему таких виховних завдань:

·        утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;

·        виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;

·        підвищення престижу військової служби як виду державної служби, а звідси культивування ставлення до солдата як до державного службовця;

·        визнання й забезпечення в реальному житті прав дитини як найвищої цінності держави і суспільства;

·        усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;

·        сприяння набуттю  учнівською молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичнихпринципів;

·        формування етнічної та національної самосвідомості, любові до рідної землі, держави, родини, народу; визнання духовної єдності населення усіх регіонів України, спільності його культурної спадщини та майбутнього;

·        формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;

·        утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства; культивування кращих рис української ментальності – 

·        працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережного ставлення до природи;

·        формування мовної культури, оволодіння і вживання української мови як духовного коду нації;

·        спонукання зростаючої особистості до активної протидії аморальності, правопорушенням, шовінізму.

       Від вчителя,  який  на  своїх  уроках  повинен використовувати  ці  виховні завдання, на сьогоднішній день залежить дуже багато у вихованні, навчанні, розвитку та житті кожного учня.        Саме вчитель, педагог, викладач, вихователь закладає і створює основу розвитку  самосвідомості,та гармонійно розвиненого, національно-свідомого, високоосвіченого, життєво- компетентного громадянина, здатного до саморозвитк та самовдосконалення.

      В.О.Сухомлинський стверджував, що «… патріотичне виховання школярів доцільно здійснювати на загальнолюдських та національних цінностях, серед яких провідними є: любов до рідної землі, народу й Батьківщини, любов до найбільш рідних людей, членів сім’ї та родини, любов до рідної мови, шанобливе й бережливе ставлення до історії та культури українського народу, праця на благо

свого народу й батьківщини» [4, 256].

       Навчити дітей бачити красу рідної природи, вдивлятися в неї, набути навичок спілкування з нею допоможе метод цільових екскурсій в природу. Екскурсії - один з видів занять і основна форма організації роботи з екологічного виховання, одна з трудомістких і складних форм навчання. Це свого роду заняття під відкритим небом.

      Видатного педагога-гуманіста В.О.Сухомлинського спонукало замислитись над тим, «яка шкідлива крута ломка всього побуту дитячого життя в школі, наскільки важливо дати простір    розвиткові природних сил дитини» [4, с.19].

       У «Школі радості»  вся робота проводилась, як зазначає сам учений, під блакитним небом, на зеленій травичці, під гіллястою грушею, на винограднику, на зеленому лузі тощо. Мету всієї системи виховання Василь Олександрович убачав у тому, щоб навчити дітей  жити в світі прекрасного, щоб краса світу творила красу в них самих. «У дошкільному й молодшому шкільному віці, - підкреслює Василь Олександрович, - формуються характер, мислення, мова людини. Можливо, все те, що приходить до розуму й серця дитини з книжки, з підручника, з уроку, саме й при­ходить лише тому, що поряд з книжкою - навколишній світ, в якому малюк робить свої перші нелегкі кроки від народження до того моменту, коли він сам зможе розгорнути й прочитати книжку» [4, 15-16].

       Особливо сприяють забезпеченню наступності між освітою та вихованням дошкільників і молодших школярів започатковані В.О.Сухомлинським Уроки мислення серед природи. Розмірковуючи над шляхами вдосконалення навчально-виховного процесу, В.О.Сухомлинський зробив такий висновок: «... шкільне навчання має один дуже серйозний недолік, а саме: з тієї хвилини, як дитина сіла за парту, ми класними стінами, дошкою, книгою, зошитом відгороджуємо її від того середовища, в якому відкрилось їй перше джерело живої думки і живого слова, - від природи, від лісу і саду, від тихої діброви і зеленого лугу, від синього неба і вогняної квітки соняшника, від дзвінкого дзвіночка жайворонка і дзюрчання перших весняних струмочків» [4, 25].

      Кожне заняття серед природи мало свою мету, передбачало конкретне коло речей і явищ для спостережень. Такі заняття Василь Олександрович називає школою думки, без якої неможливо уявити ефективну розумову працю й на всіх інших уроках і не лише в початковій школі, а й у подальші періоди навчання та розумового розвитку. Під конкретним уроком мислення серед природи В.О.Сухомлинський розуміє живе безпосереднє сприймання об’єктів, картин, явищ, предметів навколишнього світу, логічний аналіз, здобування знань, виявлення причиново-наслідкових зв’язків. Ці заняття були не відхиленням від уроку чи «втечею» від книг, підручників. Навпаки, уроки серед природи збагачували, поглиблювали знання учнів, розширювали їхній кругозір, уявлення про навколишній світ.

      У праці «Серце віддаю дітям» В.О.Сухомлинський також наголошує: «... перші уроки мислення повинні бути не в класі, не перед класною дошкою, а серед природи. ... Йдіть у поле, в парк, пийте з джерела думки, і ця жива вода зробить ваших вихованців мудрими дослідниками, допитливими людьми» [Так само, 47]. Споглядання краси і милування нею на уроках мислення серед природи В.О.Сухомлинський відносить до одного з найдоцільніших шляхів, видів і методів морально-естетичної діяльності та патріотичного виховання школярів. «За роки навчання в початкових класах я тисячу разів воджу своїх вихованців до джерел краси. Це уроки бачення прекрасного. Діти вчаться бачити, вслухатися в музику навколишнього світу, розуміти його, милуватися ним», – пише Василь Сухомлинський [5, 410].

Педагог-гуманіст рекомендує впливати на почуття, уяву, фантазію дітей, відкривати вікно у безмежний світ поступово, не обрушувати на дитину лавину знань, не прагнути розповісти на такому уроці про предмет вивчення все, що знає сам учитель, не перевантажувати її емоціями, аби не зашкодити допитливості й любові до знань. «Умійте відкрити перед дитиною в навколишньому світі щось одне, але відкрити так, щоб шматочок життя заграв усіма кольорами веселки. Залишайте завжди щось недомовлене, щоб дитині захотілося ще й ще раз повернутися до того, про що вона дізналася», - закликає вчений [4, 41].

     Василь Олександрович розглядає природу не лише в емоційно-естетичному аспекті, що розвиває почуття прекрасного, а й оцінює її також з громадянсько-патріотичного погляду, оскільки пізнання і любов до природи є водночас і пізнанням та вихованням любові до рідного краю. Від любові і бережливого ставлення до всього живого у природі - до любові до кожної людини, до своєї Батьківщини –– таким є одне з провідних переконань павлиського вченого-гуманіста.Під час екскурсії вчитель повинен сприяти формуванню в учнів природознавчих понять, які становлять основу знань про природу рідного краю, про красу своєї Батьківщини. Як писав В. О. Сухомлинський, «Під час екскурсій, взагалі під час кожної зустрічі дітей з природою, ми намагаємося показати їм світ таким, щоб вони задумались над тією істиною, що природа – це наш дім, і якщо ми будемо безтурботними марнотратцями, ми зруйнуємо його; природа – частинка нас самих, а байдужість до природи – це байдужість до власної долі»   [3, 555].

        Система громадянського виховання передбачає цілеспрямоване формування в підростаючого покоління якостей, що відображають особливості психології українців: їхнього характеру, самосвідомості, способу мислення тощо. Отже, перед нами, стоїть завдання надзвичайної ваги – виховати громадянина – патріота своєї Батьківщини, культурну, освічену людину, яка гідно представлятиме свою державу. Одним із головних вихователів є школа. В.О.Сухомлинський писав: «Школа як вогнище виховання, як сила морального, ідейного впливу…, як центр багатогранного духовного життя…» [2, 604].  Якщо не буде досягнуто єдності вимог вчителів-вихователів у великому і малому, не виручить ні зміст навчального процесу, ні висока індивідуальна майстерність вчителів. Правильний визначає діловитість колективу, чіткість його робочого ритму, виховує культуру розумової та фізичної праці. Підвищуючи рівень вимогливості до вихованців, він позитивно впливає на їх емоційну сферу, дисциплінує зовні і внутрішньо, виховує волю і гартує характер. Великий педагог далі пише: «Школа стає великою виховуючою силою, якщо педагогічний колектив зберігає духовні цінності – в переконаннях, поглядах, традиціях, звичаях учителів, в особистій неповторності кожного педагога, в живих відносинах між учителями і учнями» [2, 605].

       В.О. Сухомлинський широко використовував казки, оповіді, приказки і прислів'я, пісні, народні традиції і обряди у повсякденній вчительській роботі, у своїх творах показував їх доцільність у духовному зростанні учнівської молоді. Так, у праці "Серце віддаю дітям" він надає казці таку роль: "Діти розуміють ідею лише тоді, коли вона втілена у яскравих образах. Казка — благородне і нічим не замінне джерело виховання любові до Вітчизни. Патріотична ідея казки — в глибині її змісту, створені народом казкові образи, що живуть тисячоліття, доносять до серця і розуму дитини могутній творчий дух трудового народу, його погляди на життя, ідеали, прагнення. Казка виховує любов до рідної землі вже тому, що вона — творіння народу". Така ж висока оцінка у вихованні дітей дається народній пісні, традиціям тощо.

       Тема: Сила та одиниці сили. Вимірювання сил динамометром. Графічне зображення сил. (10, 8 клас)

  Мотивація навчальної діяльності . Відомо, що в російській байці Крилова - Лебідь, Рак і Щука посунути хуру так і не змогли, а от в українській народній казці - Дід, Баба, їхня Онука і ще три тварини - Кіт, Собака та Мишеня - із ріпкою впоралися. Чому? А народне прислів’я говорить: «Колос повний до землі гнеться, А порожній – угору пнеться». «Тихше їдеш – далі будеш» От і ми з вами вивчивши тему , зможемо пояснити ці явища.

Тема: Пароутворення та конденсація. Насичена та ненасичена пара. Кипіння.(10 клас)

      Мета: формувати національну свідомость, виховувати культуру діалогу. Мотивація навчальної діяльності - Який процес описано поетично? Про яку властивість газу згадується у віршах та загадці? Я ж бачила, як хмарка та вродилась. Вона повстала з гучного потоку Туманом білим, парою без барви І тихо попливла попід водою, Глибокими ярами далі вгору, Поволі підвелась,немов насилу, І вгору подалась. - Випаровування, леткість. - Від чого залежить описаний процес? “Ритми”. Л.Українка.Мов росинка, що голодна Та бліда, трималась довго, Цілу ніч на верховітті, Поки сонце не пригріло. (Випаровування. Від температури.) “Королівна”. Л.Українка. Загадка. М. Познанська Це жито липневе у полі Дало соломи на бриля. Прив’яло листя на тополі, Від спеки аж пашить земля. ( Випаровування.)

      Тема: Закон збереження енергії.

 Мета:формувати патріотизм, виховувати гордість за націю Епіграф: Все йде, все минає, - і краю немає… Куди ж воно ділось? Відкіля взялось? І дурень і мудрий нічого не знає. Живе… умирає… Одно зацвіло, А друге зав’яло, навіки зав’яло… І листя пожовкле вітри рознесли. Ти вічний без краю!... Т.Г. Шевченко “Гайдамаки”

 Тема: Світлові явища. (7 клас) І. Розминка Вправа «Поетична сторінка» 9 березня 1814р. день народження Т.Г.Шевченка, а 10. 03. 1861 день смерті Великого Кобзаря, тому почитаємо уривки його поезії:Мов покотьоло червоніє, Крізь хмару сонце зайнялось. («Катерина») (покотьоло – за словником Грінченка – дерев’яний кружок –дитяча іграшка) ...Світає, край неба палає; Соловейко в темнім гаї сонце зустрічає. ...Вся країна повита красою, Зеленіє, вмивається дрібною росою. Споконвіку вмивається, сонце зустрічає... І нема тому почину, і краю немає! («Сон») ...З-за гори червоне сонце аж горить. І сонце хоче подивиться, що будуть з праведним творить?.. ...і сонечко серед неба опинилось, стало, Мов жених той молодую, землю оглядало... («Сліпий») - Що об’єднує всі ці уривки?

 Тема: Сприйняття звуку людиною. Інфразвук, ультразвук. Вплив звуків на живі організми (8 клас) ІІІ. Мотивація навчальної діяльності Стояла я і слухала весну, Весна мені багато говорила, Співала пісню дзвінку, голосну,То знов таємно-тихо шепотіла. Вона мені співала про любов, Про молодощі, радощі, надії, Вона мені переспівала знов Те, що давно мені співали мрії... Леся Українка - Як ви розумієте слова Лесі Українки?

Тема: Закон Архімеда. Умови плавання тіл. (8 клас) III.

 Мотивація навчальної діяльності Прослухайте рядки віршів та здогадайтесь, яка тема сьогоднішнього уроку Плавай, плавай, лебедонько, по синьому морю. Т. Шевченко, «Тополя». Пливе білий човник, хвилечка колише, Хвилечка гойдає. Пливе білий човник, вітер ледве дише, Ледве повіває. Леся Українка, «На човні». Пливе човник без весельця, До берега звертає. Ніхто човником не править — Вітром прибиває.Наталя Забіла, «Човник».

 Тема: Розв'язування задач та вправ на закон Архімеда. (8 клас) I. Розминка Поясніть фізичний змістукраїнських народних приказок: «Як камінь у воду», «Плаває, як сокира», «Великому кораблю — велике плавання».

Тема: Контрольна робота з теми «Взаємодія тіл» (10 клас) Епіграф: Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі, Той не знає, як людині боротьба та праця милі. Леся Українка

Тема: Узагальнення та систематизація знань з теми ”Тиск” (8 клас) Розминка Тече вода і на гору Багатому в хату. А вбогому в яру треба Криницю копати. “Сова” Т.Г. Шевченко Тема: “Золоте” правило механіки (8 клас)Епіграф: …Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне! “Сова” Т.Г. Шевченко

      В.О.Сухомлинський прагнув утвердити в школі принципи гуманного виховання і вважав, що педагогічний колектив повинен пробуджувати в людини щирий інтерес до всього корисного. Він говорив: «Впливати на колектив вихованців – означає надихати його певним прагненням, бажанням… Там, де є колективне прагнення до чогось високого і благородного, з’являється та велика, нездоланна сила виховного впливу колективу на особистість» [Так само, 594].

     Висновок. Отож, для того, щоб правильно виховати патріотичні почуття в учнів та учнівських колективах, потрібно об’єднувати для вирішення даного завдання зусилля вчителів, батьків, педагогічної громадськості.

БІБЛІОГРАФІЯ

1.     Білодід І. К., Бурячок А. А. Словник української мови. В 11 томах. – Т. 6. – 1975.

2.     Сухомлинський В.О. Методика виховання колективу/ В.О.Сухомлинський // Вибрані твори: у 5 т.– К.: Радянська школа. – 1976. – Т.1. –  С.403-637.

3.     Сухомлинський В.О. Природа, праця, світогляд /В.О.Сухомлинський //  Вибрані твори: у 5т. – К.: Радянська школа. – 1977. – Т.5. –  С.551-562.

4.     Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям / В.О.Сухомлинський // Вибрані твори: у 5т. – К.: Радянська школа. – 1976. – Т.3 – С.7 –279.

5.     Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину/ В.О.Сухомлинський // Вибрані твори: у 5 т. – К.: Радянська школа. – 1976. –  Т.2. – С.149-416.