Василь Сухомлинський про роль слова, мови у процесі формування особистості учнів початкових класів

Тетяна Самар, вчитель початкових класів Заваллівської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів Гайворонського району, Кіровоградської області

Слово в житті людини відіграє дуже велику роль. Воно пов’язує нас із минулим і майбутнім, вчить розпізнавати добро і зло. Та людина, яка майстерно володіє словом, вміє передавати свої почуття, своє ставлення до особистих вчинків і вчинків інших людей. А для учнів  вміння володіти словом є першою сходинкою до успішного навчання та  розумового розвитку. Тому перед нами стоїть  завдання виховувати у своїх учнів любов до рідного слова, так як це в свій час робив  В. Сухомлинський. «Слово – це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна спотворити її» [1, 167], - говорив він. Великий педагог учив дітей замислюватись над словом. І важливо було  не тільки знати  значення слова, а  ще й вміти його вживати.

Тому на своїх уроках   В. Сухомлинський  велику увагу звертав на збагачення мовлення учнів. Для «Школи радості» він склав  словник слів, які учні повинні запам’ятати, а діти  в початкових класах створювали спеціальний записничок –  «Словесну скриньку». Спираючись на цю ідею в себе у класі створила скриньку, яку назвала «Словниковий дивосвіт». Використовую її на будь –якому уроці. Діти, читаючи оповідання на уроках літературного читання, чи опрацьовуючи матеріал з природознавства, зустрічають слова, зміст яких не розуміють. Пояснюємо значення слова, записуємо на смужці паперу, а потім опускаємо в скриньку. На наступному уроці, при перевірці домашнього завдання, ще раз повертаємось до скриньки. Витягуємо будь – яке слово, згадуємо його значення, складаємо речення. Це дає змогу краще запам’ятати слово, відчути його красу. Також слова, які є в скриньці, можу використовувати для словникових, творчих диктантів на уроках української мови.

 В. Сухомлинський зазначав, що дитячі фантазії нескінченні. Дитина бачить новий предмет, і в її підсвідомості він пов’язується з іншим, так народжується новий фантастичний образ. Тому часто на своїх уроках граємось у гру «Фантастичний …(хто?), (що?)». Свій урок розпочинаю не перевіркою готовності дітей до уроку, а завданням створити, наприклад, фантастичне яблуко, фантастичного зайчика або пропоную дати відповіді на запитання:

- Що тобі повідомив стіл, який уміє розмовляти?

- Що б ти робив з квіткою, яка літає?

- Як би ти спав на ліжку, що літає? . Діти презентують свої роботи, дають відповіді на запитання. Це допомагає розвивати, уяву, фантазію, мову дитини.

Мова – неоціненний скарб народу, який передається від покоління до покоління. Кожному народу дорога його мова, а нам -  українцям – найдорожча українська, адже вона красива, мелодійна, багата. Починаючи з першого класу знайомлю дітей з фразеологізмами, синонімами, антонімами, порівняннями. Для цього в класі створила куточок «Слово», в якому кожних два дні розміщую нові слова. Протягом цих днів учні складають речення, добирають синоніми, антоніми, відшукують тексти  з різним значенням цих слів. Цей вид діяльності готує дітей до самостійної роботи, розвиває і збагачує мовлення, вчить висловлювати свої думки.

 «Я поведу вас, діти у гарну країну…» - так говорив В. Сухомлинський своїм учням. Він умів зачарувати словом, вчив милуватися ним. І написані ним майже 1500  художніх мініатюр є цьому підтвердження. Найчастіше  він звертався до казки і вчив складати казки своїх вихованців. Великий педагог постійно  замислювався над тим, як викликати в дітей бажання краще знати рідну мову. Він прийшов до висновку, що мова – це матеріальне вираження думки. І дитина буде її знати тоді, коли відчує, побачить красу слова. А краса не мислима без фантазії, не мислима без творчості, а отже, без казки. А за  В. Сухомлинським кожна дитина по-своєму талановита, має схильність до творчості, але  бажання творити  потрібно постійно стимулювати,тобто, використовувати такі  форми та методи, які б змушували дитину творити. Зазвичай, в класі навчаються діти з різними можливостями. Я зіткнулася з такою проблемою: учні на виконання одного і того ж завдання витрачають різний проміжок часу. Зверталася до диференціації, але це вимагало більшої підготовки для мене,а для дітей це була одноманітна робота. Тому спробувала по- іншому вирішити цю проблему. На дошку вивішувала  предметний малюнок (пізніше сюжетний) і пропонувала скласти казку. Коли учень виконував основне завдання, починав на чернетці складати казку. І так протягом усіх уроків. На останньому уроці діти презентували свої роботи. Даний вид діяльності   дає учням  більше позитивних емоцій, а розумова діяльність цікава лише тоді, коли є радість. Так в класі з’явилася невеличка збірка робіт дітей «Про все на світі» .

 В.Сухомлинський був твердо переконаний, що без любові до рідного слова неможлива любов до рідної землі, до своєї Вітчизни. У книзі «Щоб у серці жила Батьківщина» він зазначає: «Рідна мова – безцінне духовне багатство, в якому народ живе, за допомогою якого передає з покоління в покоління свою мудрість і славу, культуру і традиції. Рідне слово – то невичерпне, життєдайне і невмируще джерело, з якого дитина дістає уявлення про навколишній світ, про свою родину, про своє село і весь наш край. Віками народ творив це багатство, відкладаючи у скарбницю рідної мови найдорогоцінніші перлини мислі, уяви, фантазії, пісні, казки» [3, 36].

Бібліографія:

1.     Сухомлинський В.О.  Слово про слово / В.О.Сухомлинський // Вибр. твори: в 5 –ти т.Т. 3. – К.: Радянська школа,1977.-С.201 -216 

2.     Вороніна Л. П. Структура діяльності вчителя щодо здійснення між   предметних зв′язків  // Педагогіка. –К.,1984. –Вип.23.- С.76-80

3.     Сухомлинський, В. О. Щоб у серці жила Батьківщина / В. О.  Сухомлинський // Вибрані твори : у 5 т. – К. : Рад. школа, 1977 .– Т. 3. –  С. 35-40.