неділю, 1 квітня 2018 р.

Використання на уроках української мови та літератури словесної спадщини Василя Сухомлинського


Лебідь Г.І., вчитель української мови та літератури загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів с.Бандурове Гайворонського району

Неодноразово спостерігаючи, як у методичному кабінеті школи, біля полиць, на яких знаходяться літературні надбання великого педагога Василя Олександровича Сухомлинського працюють як молоді вчителі, які нещодавно зі студентської лави, так і досвідчені колеги, мимоволі задумуюся: що ж спільного знаходять вони для себе?! Мабуть, той життєдайний нектар, що здатен напоїти  душу вчителя  і вселити в серце віру, надію, любов.
Твори В. Сухомлинського – воістину невичерпне джерело педагогічного надбання. Будучи за фахом словесником, великий педагог саме для учителів–мовників залишив неоціненний скарб – практичні аспекти навчання рідної мови.
Сучасні новітні технології в освіті вивели навчання на високий рівень. Однак не слід забувати і про настанови В. Сухомлинського, які є постулатами сьогоднішньої педагогіки.
Зокрема, "золотим словом" у В.Сухомлинського є твердження: "Учителю треба менше самому говорити на уроці, думати і говорити повинні учні. Не можна за них думати і виконувати роботу".
Чого варті уроки В. Сухомлинського під голубим небом! Мабуть, їх пам’ятатимуть діти довго, як пам’ятають мої восьмикласники урок–екскурсію до Іванкової кринички, що в селі Котовка. Навіть ті, яким давалися творчі роботи важко, старалися придумати легенду із найкращими змістом. До речі, саме біля кринички ми дізналися про хист до малювання у двох учнів. Їх малюнки використовувалися під час роботи над творами–мініатюрами, описами природи, творами за поданим сюжетом. За думкою В. Сухомлинського "Кожен урок повинен пройти емоційно, продуктивно". А діти, виходячи з класу, запитували б: "Невже так швидко пробігли 45 хвилин?!"

Уроки рідної мови покликані виховувати у дітей доброту, щирість, повагу до старших, любов до рідної мови, до Батьківщини.
Цікаво проходять уроки розвитку мовлення, на яких діти складають вірші, казочки… Одна з них  – "Гніздечко" – учениці Цвеліховської Тетянки, знайшла для себе місце у 36 книзі "Казки степової Кіровоградщини".
Велику увагу Василь Сухомлинський приділяв читанню учнями художньої літератури. Не можна допускати того, щоб учень хоч один день нічого не читав. Навіть на уроках мови учитель повинен не сам читати завдання вправи, а неодмінно наголосити : "Що просить зробити вправа? Прочитай, Андрію!?"
А уроки літератури взагалі не можливо уявити без читання дітьми тексту вголос.
Для популяризації художньої літератури практикуються екскурсії в бібліотеку, огляди новинок літератури, конкурси на кращих читців, ілюстрації до творів.
У більшості учнів удома зібрано бібліотечки, які нараховують не один десяток книг як українських, так і зарубіжних авторів. Однак великий педагог радив: "Важливо встановити контроль за тим, які твори читають учні".
Уже стало традицією у нашій школі, що випускники залишають згадку по собі, даруючи в бібліотеку підбірку художньої літератури.
Роки невблаганно стараються загнати у схрон людську пам’ять. Однак їм непідвладно забрати світлі діяння людини. Вони вічні. Вічні, як пам’ять про великого педагога – Василя Олександровича Сухомлинського.

1 коментар:

  1. Дякую що підняли важливу тему, а саме читання художньої літератури, та й читання книг в цілому. Важко зараз пояснити дітям "смак і аромат" прочитаної книги коли є гаджети... Потрібно всім користуватися досвідом В.О. Сухомлинського. Стаття сподобалась, щира і повчальна. Худа Н.М.

    ВідповістиВидалити