Система виховання молодших школярів

Запорожець Т.С., вчитель початкових класів загальноосвітньої школи I–III ступенів смт. Завалля Гайворонського району

         Як і усьому в житті, вмінню бути добрим, чуйним, уміти співпереживати і співчувати... теж потрібно вчити. Вчити ціленаправлено і систематично (а не на виховних моментах ).  Бо "моральне каліцтво може дозріти в дитині і тоді, коли ніхто не вчить злу, –  достатньо не вчити доброму…" Саме тому розроблена В.О.Сухомлинським система по вихованню співпереживання в молодших школярів була запропонована у вигляді гри–школи: " ЯКЩО ДОБРИЙ ТИ…"

Цілі і завдання системи.

         Щоб досягнути мети маємо розв’язати такі завдання:

         1. Розвивати емоційну сферу дитини, тому що:

         – переживання в засвоєнні досвіду людства – аналог розуміння;

         – переживання,  емоційне враження в насиченому думками середовищі – нова думка, відкриття (Еврика!);

         – "у емоційно розвиненої свідомості більше здібностей до творчості, бо вона усвідомлює ціле раніше логічного аналізу" /Б. Неменський/.

         2. Виховання моральних, пізнавальних, естетичних почуттів, адже почуття  – продукт і регулятор нашої взаємодії з оточуючим середовищем, через почуття до нас доходить 90 % інформації, вся інша по каналах пам’яті і мислення. "Ніщо: ні слова, ні думки, ні навіть вчинки наші не виражають так ясно і правильно нас самих, і наше ставлення до світу, як наші почуття. В них чути характер не окремої думки, не окремого речення, а зміст душі нашої та її ладу", –  писав К.Д.Ушинський.

         3. Першість  –  за вихованням позитивних і моральних почуттів, "бо який результат навчання без серця благородного і вдячного, яка користь від наук без доброї думки". /Г.С. Сковорода/.

         – радість пізнання успіху, почуття задоволення, подиву, захоплення… викликає емоційне піднесення, коли "думка дитини стає особливо ясною, запам’ятовування відбувається найінтенсивніше…" /В.О. Сухомлинський/.;

         – енергія людини розтрачується негативними емоціями, а поповнюється позитивними. "Від кількості і якості енергії залежить працездатність, здоров’я людини." /В.В. Клименко/

         4.       Співпереживання – джерело людських почуттів:

         – " відчуття людини не розбудиш без співчуття, співпереживання. Без вміння приймати в своє серце найтонші рухи душі другої людини". /В.О.Сухомлинський/;

         – моральні цінності людства, досягнення і досвід не зробиш елементом свого духовного життя без "сприйняття їх серцем". /Ш.О.Амонашвілі/.

         – " Переживання без сопереживання /сочуствия совести/ – опасно!

Без этой частицы даже развитие способностей к творчеству может нактикать беду". /Б.Неменський/.

Зміст роботи та форми

         Співпереживання виховується з основою на доброту і християнську любов, милосердність, через чутливість і уважність до  оточуючого світу, уміння "читати" міміку, жести, поведінку всього живого, ставити себе на місце інших, в здатності відгукнутися на біди чи радості інших.

         Система роботи по вихованню співпереживання, її змісту та форми розкриваються перед учнями молодших класів через казку "Живе на нашій Планеті ДОБРА СІМЕЙКА:

                 Милосер Д  я

                     Велик  О  душність

                          Лю  Б  ов

                    Співпе  Р еживання

                            П  О рядність

                          Чу  Т живість

                          Ув  А жність

         ДОБРА СІМЕЙКА намагається зробити світ добрішим: щоб люди любили один одного і братів наших менших; приходили на допомогу без нагадувань і благань; нікому не робили боляче ні словом, ні діями, вміли розділити і горе, і радість з рідними, друзями, незнайомими людьми чи, навіть, з птахами, тваринами!". Добрій людині буває соромно навіть перед собакою" /А.П. Чехов/.

         Але ДОБРА СІМЕЙКА – це чарівники. Не можуть вони в одну мить перемогти чорне зло та його слуг: жорстокість, байдужість, заздрість, зазнайство, лінь… Перемоги можуть досягти тільки кропіткою щоденною працею. Тому кожного дня, тільки на небі з'явиться ласкаве сонечко – розсіває ДОБРА СІМЕЙКА насіння ДОБРОТИ у дитячих серцях! Чому саме в дитячих серцях? Тому, що тільки в маленькому дитячому серці може прорости будь–яке насіння і разом з дитиною вирости. Розквітнути чарівною квіткою перетворивши серце на ніжне, лагідне; або, на жаль розростися чорним колючим бур’яном, з чорним безжалісним серцем.

         Адже ЧОРНЕ ЗЛО теж не спить. Воно ліниве, встає значно пізніше – все ж встигає розкидати Зле насіння… Буває, ростуть в одному серці добро і зло борючись одне з одним  /тому інколи діти чинять хороші і погані вчинки/. Тоді все залежить від самої дитини, яке насіння захоче вона виплекати у своєму серці. Якщо ДОБРЕ, то вона вчиться творити добрі справи! "Добра дитина не падає з неба, її потрібно виховувати!" /В.О. Сухомлинський/.

         ДОБРА СІМЕЙКА допомагає таким дітям – по всіх країнах вона розсилає помічників, які відкривають ШКОЛУ ДОБРОТИ; що моє назву "ЯКЩО ДОБРИЙ ТИ…" і знайомлять дітей з правилами поведінки доброї людини, з правилами спілкування  –  правилами життя доброї людини, характеристикою і проявом добрих людських якостей. Запрошують на спеціальні уроки етики, до майстерні чи на спортмайданчик, на конкурси чи до театру…

         Друже, спробуй і ти визначитись: яке насіння у своєму серці хочеш виплекати. Пам’ятай! Хто людям добра бажає, той і собі має. Доброму скрізь добре. "Краще добрим на світі жити, злого в світі і так багато!". /Е.Асадов/

         В основі системи роботи по вихованню співпереживання можна визначити такі етапи:

         1 клас – знайомство з поведінкою добрих людей; 2 клас – знайомство з зовнішнім проявом у вчинках, діях добрих почуттів. Йде накопичення моральних уявлень про поняття "доброта", "милосердність", "співпереживання".  Знайомство з правилами спілкування доброї людини.             3 клас  – ознайомлення з проявом добрих почуттів в манерах, мові, міміці, жестах, навіть думках. На цьому етапі відбуваються оволодіння ознаками понять, що позначають добрі почуття.

   4 клас – знайомство з характеристикою найкращих людських почуттів. Підводимо молодших школярів до оволодіння моральними поняттями, які з показником розвитку моральних знань, проявом їх у радості і горі у відношенні до:

– самого себе. "Щоб змінити поведінку дитини, потрібно впливати не на поведінку, а на уявлення про себе" / Соловейчик/;

– рідних. Так як діти часто "мріють про подвиги", готові допомогти  усім, і рідко помічають своїх рідних людей, які не менш, ніж інші, потребують їхнього доброго ставлення;

– однокласників. Їх діти називають "особливими людьми", /вони не належать ні до "своїх", ні до "чужих"/, з якими найчастіше потрібно спілкування може стати в моральному становленні особистості;

– "чужих" – незнайомих людей. Діти здатні поділяти людей на "своїх"  і "чужих", проявляти жорстокість, грубість, а не тільки байдужість у відношенні до незнайомих людей;

–  природи, особливо тварин. Нерідко тварини, птахи – "іграшки" в руках дітей! А вони, як і люди, за певних обставин здатні страждати, терпіти незручності. Жорстокість в відношенні до тварин  "притуплює співчуття людини до їх страждань і послабляє, поступово знищує природні задатки, дуже корисні для моральності в відношеннях з другими людьми". /І.Кант/.

                Моральна інформація в "ШКОЛІ ЯКЩО ДОБРИЙ ТИ…" сприймається і осмислюється вихованцями на трьох рівнях:

         Перший рівень – спеціальний  урок – гра з етики. Має назву, "УРОК ДОБРОТИ". Завдання уроку – довести певну моральну інформацію. Це теоретичні знання, уроків не більше десяти у кожному класі, за три роки навчання – 30 уроків. Підкреслимо, що урок–гра в першому класі відрізняється від уроку–гри, скажімо, і третьому класі. Якщо і першому – це більш гра, то в третьому – більше уроку.

         Другий рівень – практичне застосування отриманих моральних знань у шкільному житті, участь у спеціально організованих цілеспрямованих урочистих та показових виховних закладах.  У щоденному навчальному процесі на перший план виходять відносини, які складаються в учнівському колективі. І від того, які ці відносини, чи не протирічать вони виховним цілям, залежить в значній мірі успіх у вихованні співпереживання.

         Третій рівень – життя в сім’ї на основі моральних знань. Як би гарно не працювала школа, про те, якщо  виховні цілі, вимоги не будуть підтримуватись в сім’ї, процес виховання надзвичайно ускладнюється і далеко не завжди даються позитивні результати. Робота в школі по вихованню співпереживання може бути успішною лише тоді, коли батьки є однодумцями учителя, єдині в діях та вимогах. Саме єдність дій педагогів і батьків дозволяють примножити зусилля, забезпечать закріплення й удосконалення виховних впливів.

         Ознакою системності виховного процесу є і використання різноманітних виховних засобів, до яких відношу емоційну насиченість класу. Тому організовуючи виховний процес, дбаю і про естетичне, і про змістовне, і про практичне оформлення школи, класу, виховного заходу… Але найголовніше – організувати виховне середовище так, щоб діти діти робили добро не з розрахунку на похвалу, а з необхідності робити добро, приходити на допомогу, поспівчувати, порадити, висловити захоплення.

         "Хочете,щоб людина стала високоморальною особистістю? Тоді поставте її з самого початку – з дитинства – в такі взаємовідносини з іншими… людьми, щоб вона не тільки не могла б, а й вимушена б, стати такою особистістю. /Е.В.Ільєнков/.

         Я розробила і пропоную своїм дітям систему морально– етичних вправ в малюнках, оповіданнях,  морально – емоційних ситуаціях, які створюю штучно /Неділя милосердя, вдячності, ніжності/, які також беру із щоденного життя.

З досвіду роботи знаю, що найважливіше джерело виховання, коли забезпечена активна позиція особистості, коли створена ситуація, яка ставить вихованців перед вибором.

         "Я не можу визнати істиною те, що мені нав’язують, як істина, якщо я сам не пізнав цієї істини. Я не можу визнати брехнею те, в чому я пізнаю істину, тому тільки, що від мене вимагають визнати це брехнею". /М.Бердяєв/.

         Запропонована система роботи по вихованню співпереживання молодих школярів органічно вплітається в навчально – виховний процес. За весь навчальний рік у школі "ЯКЩО ДОБРИЙ ТИ…" всього 30 занять – різних видів виховної роботи.

          Система роботи по вихованню добрих почуттів /школа: " ЯКЩО ДОБРИЙ ТИ…"/ ставить перед усіма учасниками виховного процесу два головних завдання: НЕ ВИКЛИКАТИ ЗЛОГО ПОЧУТТЯ В СЕРЦЯХ ДИТИНИ, І ВИКЛИКАТИ ДОРБЕ БАЖАННЯ! Йти природнім шляхом виховання: від дитячої сліпої віри в добро, прищепленої батьками і прийнятої як дещо беззаперечне, через кризи сумніву, диспути, через особисті пошуки правди в людях, в житті, в книгах – до наукового світогляду, до глибоких і стійких моральних переконань. Варто пам’ятати: "Дитинство – найважливіший період людського життя, це не підготовка до майбутнього життя, а справжнє, яскраве, самобутнє, неповторне життя. І від того, як пройшло дитинство, хто вів дитину за руку через дитячі роки, що ввійшло в його серце і розум з навколишнього світу, – від цього в значній мірі залежить, якою людиною стане теперішній малюк!" /В.О.Сухомлинський./