Використання педагогічних ідей В. О. Сухомлинського на уроках біології

Муржак О.В., вчитель біології навчально-виховного комплексу "загальноосвітній навчальний заклад І–ІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад" с. Мощене Гайворонського району

         Одним із важливих напрямків національної системи виховання є формування екологічної культури, гармонійних відносин людини з природою. Проблема бережливого ставлення до природи, охорони навколишнього середовища, поліпшення екологічної ситуації є досить актуальною для нашої області, для України і для всієї планети. У формуванні екологічної культури найважливіше місце належить, безумовно, освіті.

         Необхідно якомога швидше виховати покоління людей з новим екологічним мисленням, які б свято берегли землю, ліс, воду, повітря, шанобливо  і дбайливо ставилися до природи.

          Видатний педагог В. О. Сухомлинський наголошував: "При­рода є джерелом добра, її краса впливає на духовний світ людини. Тільки тоді, коли юне серце облагороджується вищою людською красою – добром, правдою, людяністю, співчутливістю, непри­миренністю до зла... Краса природи виховує витонченість почуттів, допомагає відчути красу людини". Отже, не варто переконувати педагогів у важливості спілкування дітей із природою.

         "Гадаємо, – писав В.Сухомлинський, – що школа майбутнього повинна найповніше використовувати для гармонійного розвитку людини все, що дає природа і що зможе зробити людина для того, щоб природа служила їй. Уже через це ми повинні берегти і поновлювати природні багатства, які маємо".

         Всю навчально-виховну роботу з предмета я намагаюся організувати так, щоб зацікавити учнів у  програмовому матеріалі, підштовхнути їх до пошуку, творчого мислення і обов'язково вчу використовувати набуті знання у практичній діяльності. Допомагає мені в роботі багата і цінна педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського. У своїй книзі "Сто порад учителеві" великий педагог говорить: "Я тисячу разів переконувався: однією з причин труднощів, на які на­трапляють діти в навчанні, є те, що знання залишаються часто для них нерухомим вантажем, нагромаджуються мовби "про запас", "не йдуть на обіг", не застосовуються... Знання мовби відчужуються від духовного життя школяра, від його інтелек­туальних інтересів. Опанування знань перетворюється для школярів в обтяжливе, надокучливе заняття, від якого хочеть­ся швидше звільнитися".

         Щоб такого не сталося, я викорис­товую безліч різних логічних, практичних завдань, організовую, при можливості, ігрові уроки, де учні переконуються у необ­хідності знати матеріал і використовувати його.

         Урок-гра посідає одне із провідних місць, сприяє передачі способів набуття знань, досвіду, колективної і групової робо­ті. Дидактичні ігри змушують учнів вносити в пізнавальну діяльність свій досвід  і знання, одержувати нові знання з джерел, які шукають самостійно. Можна стверджувати, що гра для дітей – це і навчання, і праця, і серйозна форма виховання. Недарма  В. О. Сухомлинський приділяв грі значну увагу. І хоча гра, на перший погляд, є розважальною справою, вона має неабиякий потенціал для формування в учнів не тільки стійких знань, а й моральних якостей, таких як чесність, порядність, гідність, самооцінка дій, підтримка товариша. Ігри є однією з найефективніших форм екологічного виховання. За їх допомогою можна вирішити багато різних проблем навчання і виховання школярів.

         Головна мета  екологічних ігор полягає у розвитку потреби спілкування дитини з природою, оволодінні нормами екологічно грамотної поведінки, розумінні цінності природи, формуванні потреби природоохоронної діяльності, відчутті себе частиною природи, Землі та Всесвіту. Наприклад,  екологічна гра "Морозиво":

         Місце     проведення:     класне     приміщення.

         Матеріали: картки з написом об'єктів.

         Мотивація.

Природа – наш багатий дім.

Живемо вільно ми у нім.

Питання ж полягає в тому,

Щоб з'ясувати все у ньому.

Таке поставимо питання:

Яке у кого харчування?

Як співіснують кіт й корова?

І в чому тих зв'язків основа?

Сказав Петрусь дружку Данилі:

"Оті коти вже надоїли,

Дахами бродять, ніби плачуть,

В КУТКУ СИДЯТЬ, В коморі, скачуть,

З корови користь всім відома !

Корову краще мати вдома!".

На що Данило відповів:

 "Не жить корові без котів".

 Чи насправді корова не може обійтись без котів?

         Правила. Кожному учаснику гри видають картку з певним позначенням. Учні  повинні утворити  ланцюг  природних  зв'язків  і  пояснити  свої дії.

         Висновок, який повинні зробити учні, – зрозуміти складність взаємозв’язків усіх компонентів живої природи.

         Відповідь: коти – миші – джмелі – конюшина – корова – молоко – морозиво.

         Серед  практичних занять використовую екскурсії, експедиції з метою вивчення окремих зоологічних та ботанічних об'єктів. Наприклад, було виявлено і описано пам’ятку природи місцевого значення - Столітній дуб. Крім того, спеціально були організовані екскурсійні заняття, на яких розповідалося, як розчищати і впорядковувати джерела; як влаштувати місце для табору, намету, щоб при цьому не нашкодити природі; як правильно садити фруктові і деко­ративні дерева; як поливати дерева; як обрізувати дерева весною.

         "Специфіка практик полягає в тому, що вони дозволяють спо­стерігати природні об’єкти, процеси і явища в динаміці та, від­повідно, отримувати більш повне уявлення про їх узаємозв’язки: саме таким чином закладаються основи екологічного мислення...", – стверджував  В. О. Сухомлинський.

         Практичними заняттями є і  спосте­реження за природними об'єктами, явищами, збирання відомостей та їх узагальнення, а також виступи учнів  з бесідами і розповідями перед  молодшими школярами, адже вміння спостерігати В.О. Сухомлинський вважав одним із найважливіших загальнонавчальним умінням.  Навчити  учнів самостійно описувати спостережувальні  об’єкти і явища навколишнього світу – це означає звільнити їх від необхідності механічного заучування правил і визначень, а також запам’ятовування текстів підручника. Під час екскурсій привчаю учнів самостійно  спостерігати явища, розпізнавати їх суттєві ознаки  схожості та відмінності і на основі цього формулювати визначення та будувати розповідь.

          Діти повинні вміти розуміти і читати природу для того, щоб навчитися читати книги. Бо бажання вчитися живе й ут­верджується тільки там, де книга стала найбільш захоплюючою духовною потребою школяра.

         В.О.Сухомлинський говорив: "Одна з найважливіших проблем сучасної школи – дати учню життя у світі книг", "Думка, пробуджена книгою – ніби добре оброблене поле, на яке падає насіння знань й проростає, дає урожай. Завдяки роздумам над книгою полегшується засвоєння програмового матеріалу. Чим більше учень міркує над книгою, тим сильніше в його душі захоплення, пробуджене нею, тим легше йому вчитися, а не просто зубрити" , – зауважував великий педагог.

         Зрозуміло, що читаючи лише підручник з біології, дити­на не стане всебічно ерудованою. Тому слід зацікавити читати багато і діставати від цього задоволення. Задля цього  я не лише рекомендую учням книги для позакласного читання, а й намагаюся вибрати цікавий епізод, який би міг заінтригувати їх, або ж поставити питання перед учнями так, щоб у них виникло бажання перечитати матеріал. Наприк­лад, для восьмикласників пропоную  оповідання Конан Дойля "Лев’яча грива", де автор описує медузу ціанею (тема "Різноманітність Кишковопорожнинних", 8 клас).

         На уроках у старших класах   практикую творчу робо­ту з підручником: перечитайте уважно текст і скажіть, щоб ви доповнили до прочитаного; які  ознаки, з описаних у тексті, характерні для типу, а які для класу чи ряду тварин та ін. Та не слід забувати, що робота тільки за підручником ве­де до втрати інтересу до книги. Тож необхідна активна розу­мова діяльність, яка б сприяла міцному засвоєнню знань. Най­ефективніша вона при самостійних видах робіт, виконанні практичних завдань, творчих роботах. Деякі учні складають вірші та казки про природу, наприклад: " Не губіть красу!", " Пригоди гідри", "Казка про лейкоцит" та ін. Проблемний підхід до організації уроку теж сприяє активній розумовій діяльності.

         В.О.Сухомлинський особливо наголошував на тому, щоб розумовій діяльності учнів завжди надавали дослідницького характеру. Він писав: "Перші уроки мислення мають починатися не в класі, не перед класною дошкою, а серед природи". Уроки – експедиції слід проводити в певні періоди, пов’язуючи їх із своєрідним станом природи, наприклад: прихід весни, осінні пейзажі. Серед об’єктів дослідження важливе місце мають посідати так звані "символи" рідної природи: дерева, трави, тваринний світ. Це значно наближує дітей до природи, зміцнює зв’язок із рідним краєм.

         Пізнання довкілля допоможе змінити наші погляди і дії, щоб у майбутньому ми не перетворилися на руйнівників біосфери, частинкою якої є самі. І святий обов’язок дорослих навчити дітей дивитись і бачити красу навколишнього світу, створити для них можливості одержувати нові враження, проявляти милосердя, співчуття до всього живого, виховувати готовність прийти на допомогу природі, охороняти її скрізь і завжди. У вирішенні цих завдань  мені допомагає спадщина В.О. Сухомлинського.