Піклування про здоров’я та фізичний розвиток дітей в народній педагогіці та в творчості В.О. Сухомлинського

Олена Дмитренко, вчитель початкових класів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Вікнина Гайворонського  району Кіровоградської області

Як дитина бігає і грається, то їй здоров’я усміхається (З народного).

         Народна педагогіка ставить піклування про здоров’я та фізичний розвиток дітей на перше місце. З цього, по суті, й розпочинається виховання дитини в сім’ї. Велике значення нормального фізичного розвитку зумовлювалося цілком реальними життєвими потребами. У діяльності трудової людини завжди постає немало таких проблем, для подолання яких потрібні чималі фізичні зусилля. Сила і витривалість, стійкість і спритність в народі високо ціняться. Ці риси батьки прагнули виховати в своїх дітях. Крім того, народ давно збагнув, що фізичне виховання нерозривно зв’язане з іншими сторонами формування особистості.

         Народна педагогіка дійшла висновку, що вдале просування фізичного розвитку дитини сприяє виробленню таких важливих її рис, як наполегливість, відвага, рішучість, дисциплінованість, потяг до праці, впевненість у своїх можливостях, оптимізм, колективізм, здатність до переборення труднощів. Кожний знає, що фізично загартована людина рідко хворіє на інфекційні хвороби, може стійко переносити холод і спеку, погодні і життєві негоди, витримувати тривале фізичне навантаження.

         Найпоширенішим, найвідомішим і до того ж   загальнодоступним засобом фізичного виховання дітей є оздоровчі сили природи – сонячні промені, свіже повітря і вода. Сонячне світло зміцнює здоров’я, сприяє нормальному розвитку організму. Вода здавна в багатьох народів є символом чистоти і здоров’я. Ще й досі в деяких сім’ях зберігся звичай випускати малих дітей роздутими під зливний літній дощ з надією, що діти після цього краще ростуть. У теплу пору року дітей у селі привчають ходити босоніж. Багатовіковий народний досвід переконав, що ходіння по землі  босоніж влітку – прекрасний спосіб загартовування людського організму, надійний засіб запобігання плоскостопості. Цю давню традицію палко підтримував видатний педагог В.О.Сухомлинський. Так, у своїй відомій книжці «Серце віддаю дітям» він розповідає про те, як теперішні сільські діти-шестилітки першого дня до школи: «Майже всі діти святково вдягнені, новеньких  черевичках. Це мене занепокоїло: сільські діти з давніх-давен звикли в жаркі дні ходити босоніж, це прекрасне фізичне загартування, кращий засіб запобігання простудним захворюванням. Чому ж батьки намагаються захистити дитячі ніжки від землі, вранішньої роси й розпеченої сонцем землі? Все це вони роблять з добрих намірів, а виходить погано: з кожним роком усе більше сільських дітей взимку хворіють на грип, ангіну, коклюш. А треба так виховувати дітей, щоб вони не боялися ні спеки, ні холоду»[1]. Тому, ведучи своїх учнів у «школу під блакитним небом, на зеленій травичці, під гіллястою грушею, на винограднику, на зеленому лузі», Василь Олександрович запропонував: «Скиньмо ось тут черевички й підемо босоніж, як ви звикли ходити раніше. – Діти радісно защебетали; їм незвично, навіть незручно ходити в жарку погоду в черевиках. – А завтра приходьте  босоніж, у нашій школі це буде найкраще»[2].

         Серед  найболючіших питань, над якими замислюється кожний учитель, - здоров’я дітей. Саме зараз стоїть завдання – створити оптимальні умови для збереження й зміцнення здоров’я учасників навчально-виховного процесу.

         Маючи значний досвід роботи з дітьми молодшого шкільного віку, вважаю, що для формування в школярів установки  цінувати власне життя та здоров’я як найбільший дар треба саме з 1 класу,  використовуючи різні здоров’язберігаючі  технології на уроках та перервах. З першого дня перебування дітей в школі систематично проводиться ранкова зарядка. Це допомагає дітям налаштуватися на робочий лад, отримати позитивні емоції, які  зроблять  робочий день кращим. На кожному уроці проводжу фізкультхвилинки, які супроводжуються віршами, спрямованими на виховання добрих почуттів. «Пальчикову гімнастику» використовую як додаткову паузу для відпочинку на уроках, на яких дітям доводиться багато писати. В своїй роботі застосовую кольоротерапію – учні впродовж 15 секунд концентрують погляд на певному кольорі: зелений колір заспокоює, жовтий і фіолетовий – активізують роботу мозку. Щоб не допустити перевтоми дітей, я проводжу вправи для зняття напруження з очей. Цьому сприяє тепло долонь (діти труть долоні одна об одну, прикладають теплі долоні до очей, не торкаючись очних яблук.)  Діти з задоволенням грають в оздоровчі рухливі гри на перервах в шкільному коридорі, на свіжому повітрі під час прогулянок.

         Ми, педагоги, повинні навчити дітей долати схильність до негативних емоцій і виробляти звичку завжди перебувати в гарному настрої, мислити так, щоб програмувати себе не на невдачу, а навпаки, на успіх. Це допоможе зміцнити здоров’я дітей, поліпшити якість їхнього життя. Не варто забувати мудрі словаВ.О.Сухомлинського, який наголошував «Я не боюся ще й ще раз повторити: турбота про здоров’я – це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили»[3].

         Василь Сухомлинський – великий педагог, мудрий учитель, чудова людина. Він віддав дітям красу і тепло своєї душі.Він ніс на долонях своє щире серце,бо був насправді доброю і щирою людиною. Василь Олександрович не лише навчав дітей, а прищеплював кожному  з них найкращі людські якості, виховував у них доброту, людяність, чуйність, патріотизм, повагу до батьків, любові до рідної землі. Мудрий учитель писав для дітей чудові твори – коротенькі, повчальні й дуже змістовні. Ось один такий твір Василя Сухомлинського «Добре слово»[4], в якому стверджується сила, яка може врятувати життя дитини, був використаний на уроці позакласного читання в 4 класі на тему «Школа добрих вчинків»:

         В однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дівчинці виповнилося п’ять років, вона тяжко захворіла: застудилась, почали приходити родичі: Олині тітки,дядьки, бабусі,дідусі. Кожен приносив щось смачненьке й поживне: липовий мед і солодке коров’яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого  крильця. Кожен говорив: «Треба добре харчуватися, треба дихати свіжим повітрям і хвороба втече в ліси й на болота». Оля все це робила і їла, але нічого їй не допомагало – дівчинка вже ледве вставала з ліжка. Одного дня зібралися біля хворої всі родичі.Дідусь Опанас сказав:

-         Чогось їй не вистачає. А чого - і сам не можу зрозуміти.

Раптом відчинились двері і в хату ввійшла прабабуся Олі – столітня Надія. Про неї родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся Надія в хаті, нікуди не виходила. Але почувши  про хворобу правнучки, вирішила навідати її. Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик, взяла Олину руку в свою, зморшкувату і маленьку, й сказала:

-         Немає в мене нічого. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла  я тобі мила моя правнучко один – єдиний подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання залишилось у мене в серці – щоб ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечку. Така величезна сила любові була в цьому доброму слові, що  маленьке Олине серце забилось частіше, щічки порозвішали, а в очах засяяла радість.

-         Ось чого не вистачало Олі, - сказав дід Опанас. – Доброго слова.

         Ці слова великого педагога ще раз підтверджують значення того раціонального ядра, в основі якого лежав нагромаджений протягом віків народний досвід,відкриті ефективні засоби і прийоми лікування, які передавались з покоління  в покоління.

Народна педагогіка послідовно обстоює фізичне виховання як один з основних компонентів гармонійного розвитку особистості. Чим частіше ми будемо намагатися застосовувати позитивний підхід у нашому житті, тим більше думок буде змінено на краще. Цим ми допоможемо дитині відчути себе щасливою, а отже, сприятимемо зміцненню її здоров’я.

Бібліографія

1. Сухомлинський В.О. «Серце віддаю дітям». К. 1971.

2. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. Т.5. К.1977.

3. Сухомлинський В.О. «Гаряча квітка». К.1978.

4.Стельмахович М.Г. «Народна педагогіка». К.1985.

5. Ж. «Початкова школа» №36/ 2008р.