Сухомлиністика: традиції та інновації

Наталія Байда, вчитель початкових класів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Вікнина Гайворонського району Кіровоградської області

         Сучасність вимагає інноваційного вчителя, який готовий до засвоєння найкращих досягнень науки та інновацій в освіті і їхнє впровадження у шкільну практику. У зв’язку з цим надзвичайно важливим і корисним залишається досвід видатних педагогів, учених. Серед педагогів – мислителів провідне місце займає особистість Василя Олександровича Сухомлинського. [1. Т.4.]

         Серед основних завдань сучасної школи є формування творчої, всебічно розвиненої особистості. Виходячи із цих завдань свою роботу спрямовую на організацію освітнього процесу так, щоб у центрі уваги була особистість учня. Життя та діяльність вихованців в класі організовую з врахуванням їхніх потреб, інтересів, нахилів, побажань.

         У кожної людини, - як у діаманта, видобутого з таємничих глибин,тисяча граней. Виховання полягає в тому, щоб уміло, розумно, мудро, сердечно доторкнутися до кожної з цих граней, найти ту, котра засяє неповторним світлом людського таланту», - саме ці слова втілюють ідею особистісно зорієнтованої освіти.

Становлення особистості відбувається в роки шкільного життя. Тому школа покликана розвивати особистість дитини  на основі виявлення її задатків, можливостей, здібностей, формувати ключові життєві компетентності, виховувати людину, яка швидко адаптується в подальшому житті буде конкурентоспроможною особистістю.

Працюючи з класним колективом вивчаю особистість кожного учня.

«Знати здоров’я, знати індивідуальні риси дитини, її мислення, знати сильні та слабкі сторони її розумового розвитку», - писав В.О.Сухомлинський.

         Намагаюся не тільки дати своїм учням належні знання, але й зростити їх хорошими людьми, добрими й чесними, відважними й стійкими, трудолюбивими й життєрадісними. Так  під час уроків читання при опрацюванні твору В.О. Сухомлинського «Як же все це було без мене» використовую технологію «Мікрофон», на етапі роботи з заголовком технологію «Дискусія»,  при перевірці розуміння прочитаного інтерактивну вправу «Карусель» учні та вчитель ставлять запитання, а діти дають відповідь. Під час опрацювання оповідання «По волосинці» використовую інтерактивні вправи «Ажурна пилка», «Інтерв’ю» , роботу в парах «Обличчям до обличчя». Твори Сухомлинського «Мед із кишені» - вчить не обманювати, не бути жадібним.«Чорні руки» - вчить повазі до старших, до хліба, до праці. «Горбатенька дівчинка» - вчить доброті та людяності.«Через потік» - вчить бути відповідальним, виховує почуття поваги. «Добре слово» - навчає поважати старших та закликає до дружніх взаємовідносин у родині. «Дідова колиска» - вчить любити Батьківщину. «Петро й Марійка» - вчить не лінуватися. Головне – всі твори Василя Олександровича пронизані любов’ю до дітей і великий  педагог дійсно віддав їм своє серце.

Василь Олександрович вважав, що школою пізнання (особливо для малюків) мають стати не лише класи, а й навколишній світ. Тому він розробив систему уроків, які проводилися в лісі, на луках, біля річки, у полі. Це не лише спостереження або екскурсії, а й заняття, для проведення яких учитель готує систему запитань і завдань. НаслідуючиВеликого педагога на уроках природознавствапроводжу цикл уроків  мислення серед природи. Форми роботи в природі я підібрала і систематизувала відповідно до пір року. Наприклад: вересень «Природа – наш спільний дім». Навчаю дітей, що таке жива і нежива природа. Даю знання про те, що жива і нежива природа тісно пов’язані, формую розуміння, що здоров’я людини пов’язане з добрим станом довкілля. Розвиваю мовлення, мислення, творчий потенціал під час складання розповідей. Виховую ціннісне ставлення до природи, здатність дивитися і бачити, слухати і чути. В цій роботі використала оповідання В.О.Сухомлинського «Сонце і сонечко». Творчий етюд «Стань на його місце». Вчу дітей ідентифікувати себе з довкіллям, створювати своєрідні монологи природи акцентуючи їхню увагу на тих об’єктах, що набули тривожного екологічного статусу. Ставлю перед учнями різні ігрові завдання. Наприклад, пропоную дітям уявити себе квіткою, метеликом, жабкою, деревом, кущем тощо. В процесі такої роботи дитина намагається втілитися в образи неживої природи чи інших земних істот. Активне використання персоналізації народжує глибоке співпереживання і умовне злиття з природою. На кожному з уроків природознавства впроваджую аналіз одного з творів  В. О. Сухомлинського, відповідно до змісту теми. Так, під час вивчення змістової лінії  «Взаємозв’язки у природі” аналізую оповідання «Фіалка і бджілка», маю змогу не тільки розкрити його художньо – естетичну вартість, проаналізувати образи композиції, змалювати внутрішню красу героїв, їх прагнення і вчинки, а розкрити  передбачення погоди, підтвердження якої діти знайдуть на практиці.

Треба завжди пам’ятати, що “діти сприймають навколишній світ не тільки розумом, а й серцем» [3. Т.5. с. 341]

В.О. Сухомлинський стверджував, що навчання – це важка розумова праця, і, щоб ця праця була успішною, вона має бути цікавою, бажаною для учнів. При цьому цікавим може бути не тільки предмет, а й спосіб його пізнання. [2. Т. 5]

Тому на своїх уроках використовую елементи критичного мислення: «мозкову атаку», «асоціаційні кущі», дискусії тощо. Для вироблення загальнолюдських цінностей і громадянської зрілості проводжу уроки духовності. Мета яких – засвоєння загальнолюдських цінностей, формування моральної культури вихованців. Проводжу уроки за тематикою Сухомлинського «Сторінками доброти за оповіданнями В.О. Сухомлинського», «Все безкоштовно», «Бережіть людську любов», свято казки «Пригоди осіннього листочка», годину спілкування «Подорож за творами В.О. Сухомлинського». Ознайомилися з творами педагога – творця «Як струмочок лугову ромашку напоїв», «Щастя і праця», «Ледача подушка», «Хлопчик хотів зігріти сніжинку», «Зайчик і горобина», «Райдуга в бурульці», діти мають можливість відгадувати загадки про працелюбних мурашок, зайчика – хвалька, їжачка та котика.

Під час проведення заходів використовую матеріали «Серце віддаю дітям», «Листи до сина», «Народження громадянина», «Листи до дочки», «Шлях до серця дитини», «Моральні заповіді дитинства і юності», «Праця і моральне виховання».

Вчителю потрібно постійно знаходитися  в творчому пошуку ефективних шляхів самореалізації особистості педагога і школярів. Зміни в освіті вимагають нових підходів до освітніх процесів і лише люди творчі, висококваліфіковані здатні шукати більш прогресивні засоби вирішення завдань навчання, виховання та розвитку учнів і підготовки їх до життя. За словами В.Сухомлинського, «немає людей більш допитливих, невгамовних, більш одержимих думками про творчість, як учителі». [3. Т.5]

Отже, застосування інноваційних технологій учителем під час навчання не може транслювати у свідомість учнів готових знань, а має організувати їхню самостійну пізнавальну діяльність, проблемне навчання, самостійне виконання учнями різноманітних розумових операцій.

Хоча в педагогічному досвіді В.О. Сухомлинського термін «інновація» не зустрічається, однак уся його багаторічна педагогічна діяльність була наповнена інноваційним змістом ідей, пошуком їхнього впровадження і тісно переплітається з сучасними методами  навчання в Новій українській школі.

Бібліографія

1. Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором школи /В.О. Сухомлинський//Вибрані твори в 5 томах. –Т. 4. – К., 1977р .

2.     Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. – К. 1974 р.

3. Сухомлинський В.О. Розумова праця і зв'язок школи з життям /В.О. Сухомлинський. Вибрані твори в 5 томах. –Т.5. – К. 1977 р.

Українська педагогіка в персоналіях: навч. посібник для студентів ВНЗ у 2 кн. – Кн. 2.: ХХ століття /за ред.. О.В. Сухомлинської. – К. : Либідь, 2005.