Виховання і навчання словом на уроках української мови та літератури

Таміла Габар, учитель української мови та літератури НВК «ЗНЗ І-ІІ ст. - ДНЗ» с. Тополі Гайворонського району Кіровоградської області

Нинішній час переходу до НУШ вимагає інноваційних технологій навчання, формування підростаючих поколінь з розвиненими творчими здібностями, які добре володіють словом у всіх сферах комунікації. Саме в школі слово виступає засобом пізнання, спілкування і впливу на почуття дитини, воно також є одним із найвагоміших засобів виховання. Актуальною для розвитку педагогіки є розроблена В. О. Сухомлинським система виховання школярів засобами слова. Саме вона привертає увагу педагогів, а його літературна спадщина особливо актуальна, бо йдеться не просто про педагогічні істини, а їх втілення в життя конкретної людини. Словесна творчість – могутній стимул духовного життя дитини, високоефективний засіб духовного розвитку, джерело натхнення в оволодінні мовою, мовленнєвою культурою. Педагог вважав, що пізнання дитиною світу починається з оволодіння нею рідним словом. «Слово, - за В. Сухомлинським, – один із найважливіших інструментів виховання, воно виступає як засіб пізнання навколишнього світу, як засіб спілкування, впливу на почуття та емоції дитини, як засіб самовираження, самоутвердження особистості, як засіб творення краси й добра. Слово - це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Уміти користуватися ним – велике мистецтво. Кожного разу, готуючись до уроків, звертаюся до ідей, порад  та творів В. О. Сухомлинського. На допомогу приходять невеликі оповідання, казки, легенди педагога, які навчають і виховують справжніх громадян своєї Батьківщини, які вчать важливих життєвих цінностей. На уроках української мови використовую тексти оповідань В. Сухомлинського при вивченні в 5 класі теми «Синтаксис». Роздаю текти оповідання «Дуб під вікном», «Образливе слово», «Добре слово» та ін. Читаємо колективно.

 Завдання 1. Дати відповіді на запитання.

-Що відображає заголовок: тему чи основну думку?

-Яка основна думка оповідання?

-Зі словом дуб (слово) скласти словосполучення.

-Із словосполученням скласти речення.

-Довести, що це речення.

-Визначити головні й другорядні члени речення.

-Написати, якими частинами мови вони виражені.

 Таким чином повторюємо вивчений матеріал і виховуємо любов до природи: для того, аби щось зробити, треба все зважити, а тим більше, коли мова йде про природу. Щоб дуб виріс, треба понад 100 років, а хату можна збудувати і за десяток днів. Ось велика мудрість.

Звичайно, у формуванні духовного обличчя людини велику роль відіграють поведінка, взаємини в колективі, конкретна праця на благо народу. Але ж і поведінка, і  взаємини, і праця – все це залежить від складних процесів, що відбуваються в душі, найважливішим засобом впливу на яку є слово. В руках педагога слово – це такий же могутній засіб, як музичний інструмент в руках музиканта, як фарби в руках живописця, як різець і мармур в руках скульптора. Слово – це ніби той місток, через який наука виховання переходить у мистецтво, майстерність.

         Працюючи з дітьми, я переконалася, що слово дуже потрібне дитині кожної хвилини – і тоді, коли вона втішається радощами життя, і тоді, коли її серце стискає сум. У своїх працях В. Сухомлинський не раз наголошував на винятковій відповідальності вчителя-словесника за виховання у дітей любові до рідної мови, природи рідного краю, шани до духовних надбань народу, зокрема народної пісні. Він твердив, що без допомоги вчителя діти можуть і не помітити краси навколишнього світу, і цієї спостережливості їх треба вчити. І саме тому педагог радив колегам  іти на природу, прививати любов дітям до рідної природи, розкривати красу й образність слова, цитуючи рядки пісень, поетичні вислови українських митців. Він закликав учителів не тільки виховувати у дітей високу культуру слова, а й давав науково обгрунтовані поради як це робити. Його рекомендації мають велике теоретичне й практичне значення.

         Я є класним керівником 5 класу. На виховних годинах намагаюся опрацьовувати зміст таких казок та оповідань, які відповідають тематиці. Нещодавно познайомилися зі змістом глибокої і мудрої казки «Камінь». У ній В. Сухомлинський піднімає питання бездумних пустощів, які гірко відбиваються на природі, оточуючих. Хлопчик просто так кинув камінь у криницю – і перекрилось джерело, загинув дуб, перестав вити гніздо соловейко. Не стало нічого, довкола пісок, вітер здіймає хмари пилюки. Де ж все поділось? – подумав дідусь. Цим запитанням В. Сухомлинський звертається до нас, нашої совісті, розуму. І приходимо до висновку, що людина прийшла у цей світ творити добро, а не зло, адже саме вона повинна думати про майбутнє, про тих, хто прийде у це життя після нас. На жаль, один раз вчинене зло буде супроводжувати тебе все життя. Ось вона глибока істина, глибока мудрість життя.

В. Сухомлинський категорично виступав проти покарань словом, які принижують людську гідність, підкреслюючи велике виховне значення засобами слова. У його творах є елементи високих моральних якостей, без яких неможливо уявити людину-громадянина. Він наповнив такі категорії етики як честь, обов’язок, гідність, добро педагогічним та гуманістичним змістом. Для того, щоб виховати чуйну, ласкаву, сердечну людину, «яка любить усе прекрасне на землі – і ранкову зорю, і спів соловейка, і безкраї поля, вкриті квітами та травами» потрібні і слова, і власний приклад. Словом можна вилікувати душу дитини, застерегти від поганих звичок, пробудити доброту. Адже мова і слово в роботі учителя-професіонала – найсильніший засіб виховання.

Одним із вагомих засобів впливу на дитину, формування її морально-етичних переконань В. Сухомлинський вважав казку. Саме цей жанр є джерелом виховання любові до Батьківщини, рідного слова. Казки Василя Олександровича – вічна мудрість життя, вони спонукають думати, робити висновки. Його герої не фантастичні, а земні, це ті речі, тварини, птахи, люди, що нас оточують.

На своїх уроках пропоную дітям складати казки з однаковим початком, придумувати кінцівки казок, удосконалюючи найважливіший інструмент людського спілкування – слово. Пропоную дітям прослухати оповідання

 В. Сухомлинського «Як заходить сонце», а потім подивитися на вечірнє небо і скласти казку про захід сонця, використовуючи такі слова: вечірнє сонце, небокрай, зорі, як золоті ниточки іскряться, мерехтять, тихий шепіт дерев. До слова небокрай дібрати синоніми. Потім до казки завдання: У словах першого речення поставити наголос, позначити можливі переноси. Над словами другого речення вказати частини мови. Пропоную дітям скласти монолог берізки, яка самотньо росте серед безлічі пеньків, колишніх дерев. На уроках української літератури дітям підбираю до теми вислови Педагога і учні тлумачать їх зміст. Наприклад, «Як ви розумієте такі слова В. Сухомлинського: «Тому, хто посадить дерево, подякують і онуки, а того, хто знищить, проклянуть і діти» .

 Я прагну навчити своїх учнів творити, бо переконана, що це головне моє завдання як учителя. Василь Олександрович  вважав, що словесник повинен сам уміти писати вправно творчі роботи, а потім допомагати дітям власним прикладом, бо творчість заохочується творчістю.

В. О. Сухомлинський закликав вивчати, збагачувати велике духовне надбання свого народу – рідну українську мову. Його настанови, поради, твори будуть жити завжди.

Бібліографія

1.     Сухомлинський В. Вибрані твори: У 5 т. – К.: Рад. Шк.,1976-1977.

2.     Сухомлинський В. Сто порад учителеві. – К.: Рад. Шк.1988.

3.     Сухомлинський В. Слово рідної мови// Укр. Мова і літ. В шк.(Дивослово). – 1989. - № 1

4.     Гаркуша Л., Бахтіна М. Чи потрібні нам ідеї В. О. Сухомлинського .-1999. - № 3.

5.     Вашуленко М. Сучасна оцінка лінгводидактичної спадщини Сухомлинського // Пед. Газета. – 1998. -№ 10