Тетяна Шевчук, вчитель зарубіжної
літератури Заваллівської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ
ступенів Гайворонського району,
Праця – це також сфера
розкриття
особистості, самоутвердження,
самопізнання і
самовиховання.
В. О. Сухомлинський
Праця, труд, робота… Ці слова означають одне і те ж –
працювати. Усі матеріальні й духовні надбання
людства створюються зусиллями
майстерних рук, розуму,
душі творців. Вирощується хліб, зводяться будівлі, будуються мости, заводи… Все це
здобувається людською працею, все це – для людини, щоб
вона була сита, здорова, весела
і щаслива, а без
труда нема плода, так
каже народна мудрість.
Недарма в традиції
різних народів закладене
трудове виховання молодого
покоління з дитячих
років.
Необхідною умовою
підготовки дітей до
життя в суспільстві є виховання
інтересу до праці
дорослих, поваги до
людей-трударів, ціннісного
ставлення до результатів їхньої
праці у будь-якому
виді діяльності та
прищеплення елементарних трудових
навичок. Це все відіграє
важливу роль у формуванні дитячого світобачення,
базових особистісних
якостей, забезпечення розумового
і фізичного, соціально-морального й емоційного,
художньо-естетичного та креативного розвитку.
Останнім
часом питанню трудового
виховання дітей в Україні приділяється
недостатньо уваги. Ця
негативна тенденція склалася
на фоні загальних
соціально-економічних негараздів,
що різко
розмежували українське суспільство
за рівнем матеріальних
статків, нівелювали духовні,
моральні цінності, серед яких – і цінність чесної, сумлінної,
усвідомленої і морально
мотивованої праці.
Певна: немає
жодного освітянина Кіровоградщини, котрий би
не знайомився чи не
вивчав педагогічну і
літературну спадщину одного
із педагогів-новаторів України,
нашого земляка В. О. Сухомлинського, який
уперше у вітчизняній
педагогіці визначив принципи
трудового виховання дітей [т. 4]. Він пропагував
принципи єдності трудового
виховання і загального
розвитку, раннього залучення
дітей до продуктивної
праці, різноманітності видів
праці для дітей,
творчого характеру і
посильної дитячої праці. В. Сухомлинський говорив,
що «…праця лише
тоді стає виховною силою,
коли вона збагачує інтелектуальне життя, наповнює багатогранним
змістом розумові, творчі інтереси, одухотворює моральну
цілісність і звеличує
естетичну красу особистості
і колективу».
Відвідавши науково-практичну конференцію в м. Кіровограді, присвячену
95-річчю від дня
народження
педагога-гуманіста В. О.
Сухомлинського (27 вересня
2013р.), де взяли участь
науковці, вчені не
тільки з України,
а й з
Росії, Казахстану, Китаю,
подумала: «Чому б і собі
не зануритися у
творчий доробок цієї великої людини?» (мабуть, «доросла
до цього моменту»!).
Тому, як вихователь,
класний керівник у
позакласній роботі вибрала
проблему, над якою почала
працювати 2017/2018н.р.,
«Стимулювання розвитку особистості
через трудову діяльність».
Тут стали мені
у пригоді художні твори
В. О. Сухомлинського:
«Вогнегривий коник», «Чиста
криниця», «Казки під Голубим Небом», «Вічна
тополя». Навіть байдуже, чи
це вихованці початкової
школи, чи це
учні середніх класів
- для всіх поколінь
є актуальними ці
твори. Книги наскрізь пронизані
метою «…духовно підготувати вихованців до
праці, яка матиме
яскраве громадянське звучання.
… очистити юне серце
від усього випадкового,
скороминучого. … допомогти
кожному знайти себе,
виявити себе в
улюбленій праці, оволодіти необхідними знаннями й
уміннями, стати майстром».
У дощовий
осінній період, зимову
холоднечу, коли умови
несприятливі для колективних
творчих справ ( трудових
атак, десантів та рейдів тощо) на
вулиці, намагаюся проводити так
звані інтегровані заняття,
використовуючи вище названі
збірки. Ось
подивімося: оповідання «Людина принесла життя» (із збірки «Казки
школи під Голубим
Небом») т Проводячи заняття по
цьому твору в 2 класі, як
вихователь, намагаюсь
донести до розуміння
дітей думку про
те, що наполеглива
праця людини здатна
оживити мертву землю;
виховувати повагу до
людей, які творять
добро, викликати бажання
їх наслідувати та
самим робити добрі
справи. Як вчитель зарубіжної
літератури, проводжу
«Розумну хвилинку», під час
якої ми з учнями
розглядаємо ілюстрації та
читаємо уривки до
казок О. Пушкіна «Казка
про мертву царівну
та сімох богатирів», рос. нар. казку «Василиса Премудра», «Білосніжка» Б. Грімм. Діти називають,
що в тій чи іншій
казці оживає, що
вмирає і за
допомогою чого повертається
до життя. В
одних випадках – це чарівна «жива вода»,
а в інших – любов.
Чи буває
в природі «мертва»
і «жива» вода?
Коли вода
буває «мертвою»?
Чи буває
мертвою земля?
Прослухавши першу
частину оповідання, яка
закінчується словами «… небо
над ним було
не голубе, а
сіре», діти дають
відповідь на запитання:
Хто і
як в реальному
житті може змінити
землю, щоб вона
була не мертвою,
а живою?
Вкінці
оповідання, дізнаємося, кому
ж це під
силу…
Головною думкою
твору є те, що наполеглива
праця людини здатна
оживити мертву землю і що сильніше за
усіх чарівників і
чарівних речей є
праця людини. А дидактична
гра «Хто, що і кого
може врятувати своєю працею ?»
(наприклад, хвору людину - лікар
і. т. ) закріплює у
дітей поняття, що
праця людини може
творити дива і
повертати до життя
своєю любов`ю і
небайдужістю.
Одним із
принципів трудового виховання
Василя Сухомлинського є творчий
характер праці, поєднання
зусиль розуму і рук.
Відповідно було проведено
заняття за твором «Чорні
руки» («Вогнегривий коник»),
де навчально-виховним завданням
було намагатися виховувати повагу, шанобливе
ставлення до працьовитих,
умілих людей, викликати
бажання навчитися самим
працювати. Було поставлено проблемне
запитання:
Коли
людину називають «білоручкою», її
сварять чи хвалять?
Оповідання прочитано.
Які були
в бабусі руки та
чому?
Чому Юрко
взявся за лопату?
Чи можна
про бабусині чорні
руки сказати, що
вони золоті?
Чи обов`язково золоті
руки бувають натрудженими
та чорними?
Для чого
взагалі людині потрібні
руки?
На
наступному етапі доводимо,
що руками можна
не тільки працювати,
а й бачити
(робота з картками,
гра «Упізнай навпомацки»).
Що вміють
робити руки?
Закінчую заняття експериментом
(склянка з холодною
водою, склянка з
гарячою водою). Діти переконливо
відповідають, які важливі
й потрібні наші
руки, що потрібно
зробити так, щоб
про наші руки завжди
казали, що вони
не лише ніжні
та добрі, а
й працьовиті, умілі
й золоті.
Хочу
порадити на заняттях у початковій школі по
вихованню у дітей
ціннісного ставлення до
праці використовувати такі
твори В. О. Сухомлинського:
«Хто найкращий
майстер на землі?»
«Біда заставляє
вчитись»
«Кустар і Різець»
«Не загубив,
а знайшов»
«Кому ж
іти по дрова?»
«Найкрасивіше і
найбридкіше» та інші.
Логічне
впровадження багатьох думок про
трудове навчання та
виховання
викладено Василем
Сухомлинським у «Листах
до сина» : «Праця
і Людина, Людина
і Праця – ось мати і
батько всіх істин», «…праця – це
честь, неробство – ганьба…», «Праця
– найвеличніша краса, але праця, разом
з тим, і страшно
важка справа. Пізнати цю
істину – ось у чому
один із секретів
виховання!»
Так,
готуючись у 9
класі (як класний
керівник) до проекту
«Ціннісне ставлення до
праці», опираюсь саме на ці «Листи
до сина» і
мотивую напрямок роботи
учнів цитатою із них: «Сотні тисяч
слів у нашій
мові, але першими я
б поставив три:
народ, праця, хліб. …Хто
не знає, що
таке хліб і
праця, той перестає
бути сином народу. … Хто
забуває, що таке
праця, піт і
втома, той перестає
цінувати хліб. Який би
з цих трьох
коренів не був
пошкоджений у людини,
вона перестає бути
справжньою людиною, у
нею з`являється всередині
гнилизна, червоточинка».
Вивчивши і обговоривши
ряд оповідань В. О. Сухомлинського, ми з дев`ятикласниками об`єднали їх
в один блок під
назвою «Народ, праця,
хліб». А саме такі твори письменника, педагога:
«Хліб
– то праця людська»
«Упізнав колоска»
«Коржик і
Колосок»
«Свято першого
хліба»
«Сухар і
Хліб»
«Чому сьогодні
черствий хліб»
«Пшеничний жайворонок»
«Чекає своєї
години»
«Хліб,
труд і
пісня»
Під
час цієї роботи
було вивчено з
дітьми багато прислів`їв
(«Без ночі холодно,
без хліба голодно», «Не
буде хліба, не
буде й обіда»,
«На дерево дивись
як родить, а на
людину як – робить !» і
т.д.), віршів:
Все
від праці у
світі цьому:
Залізниці, шляхи,
мости,
Пам`ятай! На шляху земному
Вік
трудитись повинен ти!
а
дидактичні ігри «Професії», «Що
є важким і
що легким?» і т. д.
націлювали дев`ятикласників на
важливий вибір в житті – вибір професії.
«По
колоску пшениці пізнають
людину, що виростила
її», - писав Василь Сухомлинський. Надіюсь, коли
буде закінчено проект, діти
усвідомлять, яка важка і почесна праця хлібороба, пекаря;
зрозуміють, що врожай
можна зібрати гарний
лише тоді, коли берегти
кожен його колосок, що
радіти людина може
тоді, коли отримає
результат своєї праці, і
задоволення від цього отримає
більше, ніж від чогось іншого, що, тільки в
руках майстрів-людей, які старанно
вчились, багато працювали та
хотіли створити щось гарне
для інших, з`являються справжні
витвори мистецтва.
Таким
Майстром і є
наш земляк, вчений
із світовим ім`ям В. О. Сухомлинський. «Радість праці
своєрідна. Її можна
порівняти хіба що
з почуттями, які
переживає людина, піднімаючись
на вершину гори…». Тому,
мабуть, проблемі виховання
у дітей ціннісного
ставлення до праці, як
інших людей, так і власної,
присвячено безліч творів Майстра.
Бібліографія
1.
Сухомлинський
В. О. Вибрані твори: У 5-ти томах. – К.: Радян. Школа, 1977. – Т.3 с.586,
587, 605
2.
Сухомлинський В. О. Вогнегривий коник : Казки, притчы, оповідання/ Упоряд.
І передм. В. О. Сухомлинський. – 2-е вид., - К.: Вікар,
2008.
3.
Сухомлинський
В. О. Чиста криниця. – К.: Веселка,
1993.
4.
Сухомлинський В. О. Казки
під Голубим Небом. – К.: Рад. шк.,1991.
Немає коментарів:
Дописати коментар