Використання педагогічних ідей В. О. Сухомлинського у навчанні на уроках природознавства учнів 5 класів

Тетяна Колеснік, вчитель біології, географії та основ здоров’я Гайворонського навчально-виховного об’єднання  №2 «Загальноосвітня школа - гімназія І-ІІІ ступенів»

У світі існує небагато педагогічних систем, що входять до педагогічної скарбниці людства. Ми горді, що ідеї нашого земляка серед них, та є криницею творчих ідей та методичних варіацій, навіть у час світового панування ІКТ. Я та мої колеги, вчителі природничого циклу предметів шкільного курсу так само, як і Василь Олександрович Сухомлинський повсякчасно приділяємо досить  велику увагу екологічному вихованню підростаючого покоління свого краю.

Недарма вагому роль у вихованні учнів Сухомлинський відводив  саме природі: "Активно впливати на природу, але при цьому залишатися сином її, бути вінцем її творіння і водночас володарем її сил, по-синівськи бережливо ставитись до неї – таку позицію нам треба виховувати в учнів у процесі їх взаємодії з природою"[1, с.554], писав дока педагогіки . Саме ці слова великого вчителя українського народу можуть і в наш час привернути увагу до проблем, що повязані з природою та довкіллям.

Вже з перших уроків курсу природознасвта у 5 класі під час вивчення теми «Методи вичення природи», даючи розуміння учням найдавнішого методу вивчення природи  – спостереження, доцільно, та навіть необхідно  зупинитися на творчості Сухомлинського, адже саме його  збірка «Казки школи під голубим небом»  демонструє  красу рідного краю, показує  велич пізнаня довкіля  за допомогою органів чуття, де використано зір, слух, дотик, нюх. Сучасним учням, які мають мінімальний контакт з природою, адже їх життя напевнено різноманітними технологічними гаджетами, саме цього так не вистачає…Вони вртачають здатність милуватися, а головне цінувати та розрізняти велич краси у простому та природньому , що завжди поруч з ними.

На цю тенденцію неодноразово також звертала увагу у своїй творчості українська поетеса сучасності  Ліна Костенко:

Ми-дикі люди,

Ми все винищуємо,

Ми з матірю-природою на «ти»,

Ми свій кінець пришвидшуєм.

Ніхто вже на планеті не заперечує, що природа сьогодні хвора, а у хворої матері не може бути здорових дітей. Нас покарано Чорнобилем, і в  період  щорічних квітневих роковин, це як ніколи стає все більш  актуальним. Ми бачимо зухвале ставлення деяких політиканів до використання далеко не мирного атому,  необмірковані надмірні дози хімікатів для отримання суперврожаїв, тому все це разом поряд із страшними погодними катаклізмами, страшними хворобами повинно як ніколи стимулювати вихованців до  спілкування з природою через грань співчуття та  любов’ю до живих істот, спрямоване на їх збереження та охорону. Звідси, якщо послідовно, день за днем, використовувати  принципи екологічного виховання у роботі з учнями, то у них буде  розвиватися почуття відповідальності та збереження природи, як важливого фактору існування людини, тобто ОСОБИСТОСТІ.

Використання спадщини Сухомлинського важливе не лише з точки природничості, а й не менш важливе для формування соціальної компетентності внутрішнього «я» кожного конкретного учня. Навчити отримувачів знань слухати про живі об’єкти, а потім і самостійно їх описувати, спостережувально досліджувати -  це означає дати їм змогу бути вільними, «звільнити їх від необхідності механічно заучувати правила і визначення, а також просто запам’ятовувати тексти» [3], дати їм свободу вміння керувати власною поведінкою у сферах взаємодії з іншими та у ставленні до речей, адже хіба  не  такі вимоги до людини ставить сучасність.

Всесвітньо відомий педагог завжди у роботі з дітьми підкреслював, що «природа – це чарівниця, а дерева, квіти, трави, кущі – наше щастя і ми повинні шанувати їх усі»  [2,с. 96]. У наш непростий час уже з шкільної парти мабуть,  і запізно пояснювати учням про важливість бережливого ставлення до природи, але саме на уроках природознавства ми вкотре  звертаємося до цього. Саме на цих уроках учні вчаться робити інформативні агітки «Бережіть первоцвіти», саме разом з учнями а потім і класним керівником,  проводиться роз’яснювальна робота про методи очищення питної води, сортування сміття, правильні шляхи його утилізації та багато інших актуальних тем розкривається, готуються та проводять тематичні виступи, учні вчаться брати та давати тематичні інтерв’ю.

Але апогеєм дитячого єднання з природою є ж все таки екскурсії. Саме навесні під кінець навчального року, за умов масштабності накопичених знань це вдається реалізувати найкраще. Екскурсії в природу позитивно впливають на розвиток екологічного і естетичного мислення вихованців, формування їх світогляду, сприяють набуттю знань, умінь і навичок для практичного вирішення проблем охорони навколишнього середовища. Під час екскурсій вихованці не лише ведуть спостереження, а й отримують первинні знання та вміння щодо проведення пошуково-дослідницької роботи. Вони опановують методи проведення спостережень за об’єктами та явищами природи, вчаться аналізувати, порівнювати, робити узагальнення та висновки. Подорожі у природу, складання книжок-картинок про природу, проведення уроків мандрівок, кімната на підвіконні,  використання в духовному житті пісні, проведення свята квітів, написання дітьми оповідань, казок – ці та інші знахідки педагога сприяють розумовому розвитку дітей, засвоєнню духовних цінностей свого народу і гуманного ставлення до людей і природи.

Природа являє собою безпосереднє джерело яскравих дитячих вражень і спостережень, бо дитина не тільки чує, а й прислуховується, не тільки дивиться, а й вдивляється, а це все разом покращує якість сприймання сприяє кращому запам’ятовуванню, допомагає в подальшому дитині у навчанні. Ефективно використовуючи у своїй роботі спілкування з природою, В. Сухомлинський добивався великих успіхів у навчанні. У нього не було відстаючих. Він зміцнював, розвивав пам’ять своїх вихованців, збагачував її поняттями, істинами. узагальненнями, повсякденним спілкуванням з природою [4,с.110]. Саме цьому ,на сьогоднішньому реформаторському повороті освіти, ми, як педагоги сучасної України, і повинні приділяти особливу увагу у навчанні учнів  та формуванні їх світоглядних позицій.

І саме нам, як учням Великого Педагога Василя Сухомлинського, є не лише в кого вчитися за рахунок його праць, а й бути взірцем для інших хто так ретельно слідкує за наслідцям ПЕДАГОГА у світі. То ж нехай запорукою нашого успіху у вихованні та навчанні учнів буде спадщина Василя Олександровича Сухомлинського.

 Бібліографія

1. Сухомлинський В. О. Природа, праця, світогляд // Вибрані твори: У 5-ти т. – К.: Радянська школа, 1977. – Т. 5 – 639 с.

2. Бахтібенов А.Ш. Екологічне виховання молодших школярів / А.Ш.Бахтібенов // Русс. яз. – 1993. – № 6. – С. 96-98.

3. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: в 5-ти т. / В.О.Сухомлинський.– К.: Рад. школа, 1977. – Т. 5. – 639 с.

4. Ковальчук В. Актуальність ідей В.О.Сухомлинського у проблемі формування соціальної компетентності майбутнього вчителя / В.Ковальчук // Наукові записки ТДПУ ім. В.Гнатюка: Педагогіка. – 2002. – №5. – С. 110-111.