Розвиток розумових здібностей – одна з успішних передумов сучасної освіти

Тетяна Гойда, вчитель початкових класів загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів с.Червоне

        Сучасна освіта особлива суттєвими змінами в усвідомленні  завдань і можливостей. Стрімкі темпи прогресу привели до переосмислення пріоритетів загальноосвітнього навчання. Та школа перестала бути саме тим місцем, яке повністю забезпечує дітям необхідний рівень знань, умінь та навичок. Підручники не встигають писатись, як програма, яка його потребувала, вже застаріла. Адже життя змінюються швидше, ніж створюються курси, програми, факультативи тощо. Тому часто методи, вивірені часом, досвідом ,роками  стають не тільки не дієвими чи слабкими, а часто деструктивними. Тому часто вчитель враховував потреби дитини, індивідуалізовував роботу, щоб виховати і розвинути гармонійну особистість. Та не завжди вдавалось подолати причину неуспішності.  І за показниками багатьох країн інтелектуальний показник школярів особливо знизився. Через глобальність інформації чи нездатність учнів її сприймати?  В той же час збільшився кількість випускників шкіл, нездатних до научання.

     Чи є конкретні причини виникнення цих проблем та реальні шляхи їх усунення?

       Інтелект – це риса суто спадкова - людина народжується розумною, або ні - він пов'язаний зі швидкістю сприйняття або реагування на зовнішні стимули?

       Більшість психологів згідні з другою думкою і вважають, що інтелект можна розвинути. На початковому етапі батьки, вихователі, вчителі мають організувати роботу так, щоб дитина хотіла стати розумнішою і прагнула підвищувати свій IQ , щоб згодом  вміти його застосувати в житті.

В. Сухомлинський, зокрема писав «мислення – це дискретна робота мозку: мозок вмить відключається від однієї думки і переключається на іншу, потім знову повертається до першої і т.д.» [2, с.89]. Ця особливість мозку і є механізмом мислення, вважав він.

     В. Сухомлинського до вирішення досліджуваної проблеми підходив цілісно. Видатний педагог наголошував на важливості формування інтелектуальних умінь молодшими школярами, тому й  обґрунтував психофізіологічні та психологічні основи вирішення цієї проблеми. Так, щодо психофізіологічних особливостей сприйняття, мислення та розумової праці дітей В. Сухомлинський зауважує: «Дитина мислить… Це означає, що відповідна група нейронів кори півкуль її мозку сприймає образи (картини, предмети, явища, слова) навколишнього світу і через найтонші нервові клітини – як через канали зв’язку – ідуть сигнали. Нейрони «обробляють» цю інформацію, систематизують її, групують, зіставляють, порівнюють, а нова інформація в цей час надходить, її потрібно знову і знову сприймати, «обробляти».”  [3, т. ІІІ, с.33–34].

     Таким чином В. Сухомлинський стверджував, що «переключення думки, яке є суттю мислення, можливе лише тоді, коли перед дитиною або наочний, реальний образ, або настільки яскраво створений словесний образ, що дитина ніби бачить, чує, відчуває те, про що розповідають (ось чому діти так люблять казки)» [4, с.32]. Тому ще з раннього дитинства у житті дитини присутня казка, яскрава, близька до життя і в той час з необмеженими можливостями героїв.

     У своїх працях В. О. Сухомлинський розкриває різні джерела розумового розвитку дітей. Одним з найважливіших серед них вважає природу, оскільки її краса загострює сприйняття і пробуджує мислення дітей. «Першоджерело розуму, думки, мислення – у навколишньому світі, в тих явищах, які людина бачить, пізнає, які викликають у неї інтерес» [6, с.178]. Дитяче мислення тісно пов’язане з яскравими предметами і явищами. Учений-педагог конкретизував свою думку так: «Дитина мислить образами. Це означає, що, слухаючи, наприклад, розповідь учителя про подорожі краплини води, вона малює в своїй уяві і срібні хвилі вранішнього туману, і темну хмару, і гуркіт грому, і весняний дощ. Чим яскравіші всі уявні ці краплини, тим глибше осмислює вона закономірність природи» [7, с.33].

    Перші уроки мислення для школярів повинні починатися не в класі, а серед природи. збагачувати, поглиблювати знання учнів, розширювати їх кругозір. «Процес навчання письма й читання буде легким, якщо грамота стане для дітей яскравим, захоплюючим шматком життя, сповненим яскравими образами, звуками, мелодіями. Те, що дитина повинна запам’ятати, насамперед має бути цікавим. Навчання грамоти треба тісно пов’язувати з малюванням» [3, с.79]. 

     В.О. Сухомлинський «глибоко переконаний, що без емоційного підйому неможливий нормальний розвиток клітин мозку», а що саме найважливіше,  що «емоційна насиченість процесу навчання, особливо сприйняття навколишнього світу, - це вимога, висунута законами розвитку дитячого мислення» [4, с.43].

      Отже, перетворення навчання в цікавий, захоплюючий процес мислення, а, значить, пізнання дитиною навколишнього світу – це, напевно, одна із головних умов розв’язання складних завдань, які стоять сьогодні перед українською школою і учителем.

     Дослідження вчених виявили той факт, що  період максимально інтенсивної зміни інтелекту відбувається  від двох до дванадцяти років.  А, починаючи з шестирічного віку спостерігається помітний спад у розвитку творчих здібностей, але в той же час відмічається значний зріст інтелектуальної активності.

   Як же організувати цей процес , щоб поряд із зростанням інтелекту, розвивалась творчість школярів?

     На перше місце виходять саме ігри, що носять інтелектуальний характер. 

      Гра- одна з найемоційніших ідей та можливостей пізнання і дослідження світу. Саме вона є невідємною частиною сьогоденного навчання у початковій школі.

       Розвиток дрібної моторики , незначний розлад якої є безпосередньою причиною невстигання школярів.  Щоб її розвинути, необхідно застосовувати  пальчикові ігри, «фітнес для розуму», ліплення з пластиліну, тіста, самомасаж пальчиків і долоньок тощо.

      Спостереження та встановлення причинно - наслідкових зв’язків: «Як виникає кругообіг води?», «Чому сонечко щодня з’являється з однієї і тієї ж сторони?», «Чому влітку ми купаємось та загораємо, а взимку – каьаємосьна ковзанах і ліпимо сніговичків?»

       Ранкові зустрічі – доречний і важливий емоційно-чуттєвий елемент як привітання, що несе масу інформації про настрій, ставлення між людьми і т.д. , так і формування  навичок толерантного спілкування, планування роботи , відношення до обговорюваної теми.   Так постійно в класі проводиться різноманітні форми роботи. Деякі з них : прочитання притчі «Що таке добро і зло?»  й обговорення на тему «Чи ображав тебе хтось у житті ; як ти на це відреагував? Чи ображав ти когось і що відчував ти після того, як зробив це?»- »Як ми повинні реагувати на ображання? Шляхи уникнення образ»

      Розвиток швидкості читання , яка сама по собі є формальною навичкою, безпосередньо пов’язаною не тільки з розумовими здібностями, але і з розумінням прочитаного. (Розчитка; вивчення чистомовок, скоромовок;  причитування половинних рядків тестів, зі змінами інтервалів між буквами, словами тощо)

      Активізація та збагачення словникового запасу дитини - як одна з умов інтелектуального розвитку дитини. Гра «Відгадай слово», «Створи нове фантастичне слово», «Зашифруй – загадай його іншими словами». Складання колективної казки з новими словами тощо.

 На уроках літературного читання створене не лише для знайомства з новими творами, авторами тощо та розвитку техніки читання. Так особливого значення  ми з  класом надавали запису  на енциклопедичній сторінці в зошиті чогось нового, незвичного, наукового, вичитаного в  кожному прочитаному творі.

     Математичні диктанти про цифрові факти природи.

     Екскурсії, зокрема,  до краєзнавчого музею с.Червоне  - унікальна можливість познайомитись з історією  села, односельців – поділитись враженнями з друзями, вчителем, батьками. А це добре підґрунтя у подальшому вивченні географії чи історії.

      Робота над проектами. «Першоцвіти», «Журавка-журавлик»,«Небо-їх стихія», «Лапки - царапки». Багато нового учні дізнаються не лише при перегляді фільмів, презентацій, при вивченні віршів, пісень тощо, а й під час пошуку інформації на задану тему й систематизації матеріалів до власне виготовленої збірки. Це багатогранна робота всебічного розвитку школяра.

      Підготовка  виховних заходів, інсценізацій творів,  агітбригад - це розвиток творчих здібностей, зокрема,  артистизму, декламації, вокалу тощо.

   Це лише невеликий перелік можливостей розвитку розумових і творчих  можливостей дитини.

     Багато різноманітних вправ виконує дитина в початковій школі. Ажде сукупність пізнавальних процесів людини складає її інтелект.

   Багаторічними дослідженнями доведено, хто погано оволодів навчальним матеріалом першого класу початкової школи, залишаються невдахами не лише протягом шкільних років, а й тягнуть свої невдачі в доросле життя.

    Тому початкова школа – це платформа, коли можна і потрібно зупинити занепад розумових здатностей дитини. Учитель зустрічаючись з першокласником повинен орієнтуватися на зону його найближчого розвитку, на внутрішній психологічний стан дитини, а не лише  на актуальний стан знань, умінь і навичок.

   Тільки налагоджена, системна та згуртована робота вчителя , батьків, школяра  стане більш ефективною  у розвитку пізнавальних  та мислительних процесів молодших школярів, а, значить і у розвитку інтелектуальних можливостей. До чого прагнув сам видатний педагог В.О.Сухомлинський так і закликав всіх, хто працює з дітьми.

Література

1. Біла, І. М. Ранній розвиток як передумова становлення здібностей : (приклад виховної концепції Японії) / І. М. Біла // Обдар. дитина. – 2012. – № 4. – С. 43-51.

2. Данько, Н. Розвиток творчих здібностей молодших школярів / Н. Данько // Почат. шк. – 2013. – № 4. – С. 1-2.

3. Клейман Т.М. Школи майбутнього: Комп'ютери у процесі навчання. -М.: Радіо і зв'язок, 1997. 

4. Лейтес Н.С. Розумові здібності і вік. - М.: Педагогіка, 1971. 

5. Сухомлинський В.О. Вибрані тори: в 5 т. / В.О. Сухомлинський. – К.: Радянська школа, 1976–1977. Т. 3. – 1977. – 670 с.

6. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. −К.: Радянська школа, 1988. – 288 с.

7. Василенко В. А. Проблема совершенствования урока в педагогическом наследии В. А. Сухомлинского: [моногр.] / В. А. Василенко. – Кировоград, 1999. – 84 с.

8. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка / В. О. Сухомлинський. – К.: Радянська школа, 1978. – 263 с.

9.  Сухомлинський В. О. Вибрані твори: в 5 т. Т. 5. Школа і природа / В. О. Сухомлинський. – К.: Рад. школа, 1977. – 549 с.

10. Скірка Г. М. Василь Сухомлинський про особливості навчання шестиліток [Електронний ресурс] / Г. М. Скірка.