Розмова дитини – скарбниця життя

Анастасія Кушпела, вихователь Гайворонського дошкільного навчального закладу № 3 "Калинка"

Дитинство, це казкова пора, коли сонце світить яскравіше, птахи співають дзвінкіше, веселка сяє всіма насиченими  барвами, і все таке загадкове. Кожного дня в дитинстві зароджується любов до рідних. Дитинство – це усмішка мами, котра забирає поганий настрій і дозволяє, щоб природа вирувала від краси дня та ночі. З дитинства, я вирішила працювати з дітками, доносити красу розмови.

Моя робота  - це діти, сама відповідальна праця. Багато хто запитає : Чому? У мене є на це відповідь : Як ми знаємо з всіх поколінь, що діти це наш діамант, якщо завжди діамант відшліфовувати, з нього виходить дорогоцінний камінь, ось так і з дітьми. Ми їх навчаємо бути кращими, в усіх розуміннях цього слова.

Я вивчала багато методик спілкування з дітьми, щоб на моїх заняттях  мене слухали. Самим дорогим для мене вчителем став В. О. Сухомлинський , він відобразив силу у своїх словах , яка дала мені наснаги працювати далі. 

Як він  писав, щоб достукатись до сердець дітей, нам також потрібно побути трішки дітьми. Важливим місцем творчого добробуту, Сухомлинський відвів на проблему, як формування педагога як розвинутої розмовної особистості. Василь Олександрович звертався до вихователів із закликом організувати свою роботу так, щоб дитина відчула красу рідного слова й полюбила його на все життя. 

Мовлення вихователя  має бути в повній мірі виразним, правильним, яскравим, адже воно – основний засіб впливу на дітей. Вихователь  повинен не тільки бути обізнаним у питаннях  орфографії, а також володіти живим словом, виразним читанням, вмінням переконати, надихнути, захопити своїх вихованців.

 Працюючи з дітьми я прагну донести всю красу природи, на скільки це можливо.  Дитяче світобачення, це завжди грандіозний зрив емоцій. Воно свідчить про гармонію дітей зі світом. Щоб змусити дитину думати, як говорив Василь Сухомлинський , для цього потрібно дитину дивувати.

Я заохочувала дітей слухати  казки  В. О. Сухомлинського.  Багато оповідань і казок Василь Олександрович присвячує вічним питанням: місцю кожного на землі («Соловей і Жук», «Камінь»), неповторності, розмаїттю світу («Пурпурова квітка». «Велике й мале»), цінності дружби («Кінь утік»), необхідності праці («По волосинці», «Ледача подушка»), справжності почуттів, красі людських взаємин («Сьома дочка», «Сива волосинка», «А серце тобі нічого не наказало?»).  Ціла  низка творів  розкриває етику  спілкування  дітей  у середовищі  ( «У новій школі », «Горбатенька  дівчинка»). Інші формують сприйняття дитиною довкілля («Дуб під вікном», «Зайчик і горо­бина»).  До чого б я не доторкнулась, у книгах  В. О.  Сухомлинського, завжди знаходжу  безцінний матеріал, який допомагає мені у справах виховання своїх підопічних.

         Нехай книжок, котрі прочитали ми дітям, буде не багато, але ми закарбували все в глибині  серця та душі дитини.   Саме такими є книги видатного педагога. Який би напрямок виховного процесу не розглядали, вони завжди стають у нагоді. В.О.Сухомлинський не тільки мав «співучу пір’їнку», як дивовижний птах Стрепет, а й довів, що вона є в кожного з нас і вихователь повинен допомогти дітям відшукати її.

Тому моя робота, це пошук тої пір’їнки, для дитини, яка потребує трішки допомоги.

Бібліографія

1. https://www.slideshare.net/ssuser118b71/ss-64104678

2. Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості // Вибрані педагогічні твори: В 5 т. – К., 1976 – Т.І. – С. 59 – 206.

3. Ткачова Н.  В.О. Сухомлинського у творчості сучасного педагога  // Початкова школа. – 2000. - № 9. – С. 18.