Ідеї В.Сухомлинського, А.Резніка щодо формування читацької культури школярів

Наталія Цвілюк, бібліотекар Гайворонського НВО№2 "Загальноосвітня школа – гімназія І-ІІІ ступенів"(опорний заклад)

          В.О. Сухомлинський належить до плеяди славетних вітчизняних педагогів, якими пишається Україна. У свій час він писав:"Учителю! Ми горимо і згоряємо в ім’я того, щоб єднати людей узами добрих побажань. Щоб людині хотілося жити від того, що поряд із нею живуть люди. Учитель творить Людину". Це звернення до Великого Педагога особливо актуальне сьогодні. Демократизація управління і надання школам професійної свободи, викликали в Україні інноваційний вибух. Багато шкіл працює сьогодні за програмами розвитку, втілюючи в практику ідеї відомих педагогів-гуманістів минулого: сучасні концепції розвивального навчання, діалогового навчання, формування виховних систем, особистісно-орієнтованого; за програмами, які розробили керівники шкіл (авторські школи) і т.д.

       В узагальненому вигляді мета школи нового покоління спрямована на інтелектуальний, фізичний, естетичний, моральний розвиток особистості дитини, який стане основою майбутнього стійкого і плідного зростання як для особистості, так і для суспільства. Нинішні умови гуманізації і демократизації в усіх сферах суспільного життя висувають завдання, які належить розв’язувати зараз українській освіті. Тому ще і ще раз звертаючись до творів В. Сухомлинського, переконуємося, що його спадщина слугуватиме нашій освіті сьогодні і завтра. Педагог - гуманіст створив оригінальну систему навчання і виховання дітей, засновану на гуманістичних ідеях української народної педагогіки. Його творча спадщина для сучасних поколінь  – цінне джерело безперервного розвитку та вдосконалення професійної і психолого – педагогічної майстерності.

        В . О . Сухомлинський завжди підкреслював, що кожна школа має мати своє обличчя: свої звичаї і традиції.  Реалізуючи ідеї В.О. Сухомлинського про виховання школяра допитливим, вдумливим читачем, з ініціативи директора школи А.Б. Резніка була створена в школі система формування  "бібліотечної грамоти учнів", підвищення їх читацької культури, утвердження культу Книги.  Використавши тематичний план, розроблений Ленінградським державним педагогічним інститутом імені Н.К. Крупської,були внесені до нього необхідні зміни та доповнення і запроваджена  система бібліотечних уроків у всіх 1-8 класах. Набуті на бібліотечних уроках знання і вміння закріплювалися бібліотечною практикою, в ході якої  учні знайомилися з книжковим фондом шкільної бібліотеки, оволодівали навичками класифікації, розставляючи книги на полицях чи дістаючи з них відповідні видання, підшивали газети, обліковували нові надходження, працювали з каталогами, словниками, випускали стінгазети, оформляли тематичні стенди " Прочитай, це цікаво!".  Завершувались заняття з оволодіння азами бібліографії бібліотечними заліками, які були по суті громадським оглядом набутих у цих галузі знань і вмінь. Наприклад, учням пропонувались такі питання:

·        Які ти знаєш газети для дітей?

·        Які словники ти знаєш?

·        Як вести щоденник читача?

·        Які енциклопедії ти знаєш?

·        Як розташований матеріал у ВРЕ?

·        Розкажи про алфавітний каталог?

А останнє питання у білеті було практичне, тобто робота зі словниками, енциклопедіями, довідниками, тощо.  У старших класах розмова про книги набувала здебільшого тематичної спрямованості. Так народилася в Гайворонській п'ятій ще одна оригінальна форма позакласної роботи -  захист читацького інтересу.  Метою захисту була перевірка обсягу знань і глибини інтересу учня до обраної теми, певної професії. Читацький інтерес учні захищали не лише з літератури, біології, хімії,  математики, фізики, історії, географії, а й з проблем спорту, медицини, космонавтики, педагогіки тощо. Перед захистом інтересу нерідко організовувались тематичні виставки. Шкільне радіо і стіннівка повідомляли прізвища учнів , тему їх захисту, місце і час проведення. Ці традиції, започатковані А.Б. Резніком  зберігаються в Гайворонській п'ятій і сьогодні. Велика  увага приділяється індивідуальній роботі з читачами.  Це анкетування, робота з формулярами, складання рекомендаційних списків літератури для групи читачів і для конкретного читача. Щороку в бібліотеці проходить виховний захід  для 2-х класів  "Посвята  в  читачі".  В кінці якого Королева Книга роздає  другокласникам  "Посвідчення читача  шкільної  бібліотеки".  Вже стало традицією проводити у школі свято  «Читацька родина". На якому, діти разом зі своїми батьками  відповідають на цікаві питання, виконують різні практичні завдання, а також захисти читацьких формулярів та інтересів. В цікавій формі проходить Свято книги, "Казковий лабіринт", інтелектуальні ігри "Що? Де? Коли?", "Щасливий випадок", Конкурси малюнків до прочитаних книг, казок.   А. Резнік у статті «Ничто не заменит книги" (1978) розкрив погляди В. Сухомлинського на безмежну віру у виховний потенціал книжки, зосередив увагу на таких основних питаннях:

·        відбір книжок для читання, організація бібліотеки (особистої, сімейної, класної, шкільної),

·        індивідуальна робота з книжкою.

Зауважив, що головним у вихованні читача педагог вважав індивідуальну роботу з кожним школярем.

        Саме у бібліотеці відбувається інтеграція всіх видів і форм поширення знань, забезпечується єдність інформації, освіти, виховання та дозвілля. За влучним висловом В.О. Сухомлинського, школу неможливо уявити без бібліотеки, як народ без імені, без пам’яті, без історії; школа – це перш за все слово, книга і живі людські стосунки. Педагог теоретично розробив систему керівництва дитячим читанням, мета якого – сформувати талановитого читача, здатного через книги пізнавати життя у всіх його проявах і в процесі читання виховувати, формувати самого себе. Як переконував В. Сухомлинський, формування талановитого читача, який відчуває потребу в читанні, насолоджується ним, відбувається тільки тоді, коли якісно викладається література в школі, бібліотека є джерелом духовної культури, діти беруть активну участь у позакласній літературно-творчій і художньо-творчій діяльності, а в сім’ях читаються книжки і є особиста бібліотека.

         В. Сухомлинський також пропонував розширювати коло читання дітей, створивши дві програми навчання: перша – це обов’язковий для заучування й збереження в пам’яті матеріал, друга – позакласне читання, а також інші джерела інформації. Педагог вважав, що "без позакласного читання неможливо взагалі, адже уроки були б не настільки пізнавальними та цікавими для дітей" [5; с. 448]. Велика роль у розумовому вихованні надавалася казкам. "Казка— це свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови", — писав В. О. Сухомлинський [3, с.34].  У запропонованих списках літератури для молодших учнів Василь Олександрович зосереджує увагу переважно на народній казці, адже вона є тим духовним надбанням, пізнаючи яке, дитина пізнає свій народ .

      Спадщина В. Сухомлинського наповнена любов’ю до книги та містить систему ознайомлення із її зовнішніми атрибутами, пропонує збагачувати й розширювати коло читацьких інтересів за рахунок осучаснення переліку творів для читання, наголошує на глибокому аналізі змісту після прочитування. Книга дає не тільки знання, а й сприяє вихованню повноцінної, всебічно розвиненої людини. Без вміння і любові до читання не може бути ні успішного навчання дитини в школі, ні самостійного пізнання нею світу, ні самовдосконалення, адже "читання – це віконце, через яке діти бачать, пізнають світ і самих себе" [4; с. 73].

         Ім'я В. О. Сухомлинського відоме і популярне в усьому світі, зараз не зустрінеш учителя, вихователячи бібліотекаря  який був би не знайомий з його педагогічною спадщиною. Однак визнання до павлиського вчителя прийшло не відразу, спочатку були роки напруженої роботи над вивченням духовного світу дитини, виробленням форм і методів навчання і виховання. У педагогічній спадщині павлиського вчителя немає жодного аспекту в системі навчання і виховання, якому не було б приділено потрібної уваги. Разом з тим у спадщині В. О. Сухомлинського рельєфно виступає проблема розумового виховання, яка була і завжди буде однією з головних ланок навчально-виховного процесу. За В.Сухомлинським, розумове виховання — це "надбання знань і формування наукового світогляду, розвиток пізнавальних і творчих здібностей, вироблення культури розумової праці, виховання інтересу й потреби в розумовій діяльності, у постійному збагаченні науковими знаннями, у застосуванні їх на практиці".

        У досвіді Василя Олександровича Сухомлинського школа була для дитини рідною домівкою, в якій дитина під постійною увагою його світлого розуму, теплих привітних очей зростала, розвивалася, міцніла, вчилася самоутверджуватися, бути корисною своїй родині, рідному краю.

В.О. Сухомлинський упродовж свого життя переконувався, що "справжня школа – це не тільки місце, де діти набувають знань і вмінь. Навчання

– дуже важлива, але не єдина сфера духовного життя дитини... Справжня школа – це багатогранне духовне життя дитячого колективу, в якому вихователь і вихованець об’єднані багатьма інтересами і захопленнями" [6, 70].

        Світлі ідеї В.О. Сухомлинського вічні, як вічними є Добро, Краса, Любов, оскільки любов’ю твориться людина – найвища цінність серед усіх

цінностей світу. Щоднини ми живимося мудрістю цього великого Добротворця, адже немає жодної проблеми в педагогіці, якої б він не торкнувся, не  вказав нам шляхи її розв’язання. У праці "Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості" вчений акцентував увагу на школі як вогнищі високої моралі, культури, яка немислима без багатогранного духовного життя колективу, немислима і особистість без багатства духовного життя. Він стверджував: "Школа виховує людей розумних в істинному і багатогранному значенні цього поняття за тієї умови, коли навчально-виховний процес спирається на духовне життя й історію народу" [5, 63].

Бібліографія

1.     Коменский Я. А. Об искусном пользовании книгами – первейшим инструментом развития природных дарований : (речь, произнес. в большой аудитории Патак. шк. 28 нояб. 1650 г. перед началом занятий) / Я. А. Коменский // Избр. пед. соч. в 2 т. / Я. А. Коменский. – М. : Педагогика, 1982. – Т. 2. – С. 34–43.

2.     Сухомлинський В. О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості / В. О. Сухомлинський / Вибр. твори: у 5 т. – Т. 1. – К. : Рад. школа, 1976. – С. 7 – 202.

3.     Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський // Вибр. твори: у 5 т. – Т. 3. – К. : Рад. школа, 1976. – С. 9 – 278.

4.     Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський // Вибр. твори: у 5 т. – Т. 2. – К. : Рад. школа, 1976. – С. 419 – 655.

5.     Суфомлинський В.О. //Вибр. твори. В 5-ти т. К.: Рад. школа, 1979—1980.— Т.4.—С.214)

6.     Резник А. «Ничто не заменит книги" / А. Резник // Библиотекарь. – 1978. – № 9. – С. 70–71.

7.     Козир О. В. Виховання «тяжіння до книжки" в педагогічній системі Василя Сухомлинського /

8.     Козир О. В. // Педагогіка та психологія : зб. наук. пр. – Х. : ХДПУ, 1999. – Вип. 10, ч. 1. – С. 105–109.

9.     Шевченко І. А. В. О. Сухомлинський про читання як фактор навчання і виховання / І. А. Шевченко // Пед. вісник. – 2007. – № 3. – С. 59–61.