Використання спадщини В. О. Сухомлинського на уроках світової літератури

Блашків Г.В., вчитель світової літератури СоломіївськОЇ філіЇ Гайворонського навчально-виховного об"єднання №1"Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів"

     

     Педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського різнобічна і багатопланова. Уся система діяльності павлиського вчителя перейнята високими принципами гуманізму, глибокою повагою до особистості дитини.

         Однією з найважливіших педагогічних проблем для В. О. Сухомлинського була проблема читання. Він вважав, що книга – найвпливовіший засіб виховання гармонійної особистості дитини. Без високої культури читання, наголошував В.О. Сухомлинський, немає ні школи, ні справжньої розумової праці. Уміти читати, бути читачем – це високе мистецтво, його треба розвивати, йому треба вчитися. "Коли в молодої людини, стверджував В. О. Сухомлинський, вихована пристрасть до читання, вона у вільний час не нудьгуватиме від безділля і не шукатиме дешевих розваг і задоволень. Не хтось повинен задовольняти духовні потреби людини, а вона сама повинна бути творцем свого духовного життя".

         Книга – то великий учитель. Але щоб вона нею стала, потрібно до неї звертатися, вміти вдумливо читати, розуміти, мати певну читацьку культуру. Тому я, як учитель світової літератури, надаю великої уваги вихованню у дітей потреби і бажання читати художні твори, вміти відрізняти справжні шедеври від ширпотребу. Хочу, щоб мої учні стали вдумливими читачами, вміли обирати потрібну літературу, самостійно опрацьовувати її, висловлювати свої думки.

         Щоб виховати справжнього читача, – зазначав В.О. Сухомлинський, – вчителю необхідно:

         - донести до свідомості учнів значення читання у житті людини;

         - знати читацькі інтереси своїх вихованців;

         - продумати види і форми роботи з книжкою в школі;

         - керувати позакласним читанням дітей.

         Ці поради великого педагога "працюють" і сьогодні. Щоб виховати читацьку особистість, насамперед потрібно зацікавити дитину книжкою, домогтися того, щоб їй захотілося прочитати твір, дізнатися про його героїв, їхні вчинки, помисли душі. Роботу в цьому напрямку починаю з 5 класу. Для цього використовую різні засоби.

         І   етап – підготовка до сприйняття літературного твору.

         Мета: зацікавити учнів, пробудити бажання прочитати твір. На цьому етапі я використовую такі види і форми діалогового навчання:

         - виставка книг окремого письменника ( в 5 класі можна зробити виставку книг відомих казкарів);

         - виставка ілюстрацій до творів (з учнями школи ми підготували папки з ілюстраціями по окремих темах);

         - демонстрація на географічній карті країн, в яких жили і творили письменники, використовую портрети митців. Це посилює інтерес до книги, діти легше і швидше запам`ятовують імена і прізвища письменників.

         - розгадування  кросвордів, ребусів, у яких зашифровані прізвища письменників, назви творів, імена персонажів;

         - прогнозоване читання та обговорення початку твору (читання початку оповідання Дж. Лондона "Жага до життя");

         - бесіда стосовно назви твору (асоціативна робота зі словами назви роману Ж.Верна "П`ятнадцятирічний капітан", створити асоціації до слова "капітан": відповідальний, сильний, спритний, розумний, винахідливий, відповідає за команду і т. ін.)

    Використовуючи ці форми роботи, я помітила, що діти більше цікавляться  художнім твором, краще читають.

         ІІ етап – читання тексту, сприйняття, розмірковування над ним.

         Мета:  навчити учнів правильно, вдумливо, виразно читати і розуміти прочитане. Використовую такі форми навчання:

         -   коментоване читання (читання С.Маршака "Дванадцять місяців"), аналітична бесіда під час читання ( А. де Сент-Екзюпері "Маленький принц", читання перших двох розділів ( Яке враження справив на вас льотчик? Чому він вважає себе ще самотнішим, ніж той, хто потерпів корабельну катастрофу? Як він реагує на появу хлопчика? );

         - читання під музику (наприклад, при вивченні у 8 класі творчості Рудакі, я використовую народні персько-таджицькі мелодії);

         - лексична робота під час читання ( читаючи, учні виписують в зошити незнайомі слова, потім їх разом пояснюємо).

          Ці форми роботи вчать учнів правильно читати твори, вдумливо. Коли дитина розуміє те, що читає, тоді їй цікаво, хочеться поділитися своїми думками з іншими.

         ІІІ етап – підготовка до аналізу твору.

         Мета: "викликати" учнів на діалог.

         На цьому етапі використовую;

         - бесіди про первинне сприйняття твору: (Які ваші перші враження від прочитаного?  Чим захопив вас цей твір? Хто з героїв сподобався і чим саме? Який з епізодів твору сподобався?);

         - створення системи запитань самими учнями;

         - дискусійне обговорення однієї з проблем  (при вивченні балади "Рукавичка Ф. Шиллера задаю запитання: Чи порушив Делорж  своїм вчинком закони лицарської честі?);

         - ілюстрування (чому саме цей епізод зображений на малюнку?).

Цей етап роботи з художнім текстом дає змогу визначитися з колом проблем, які потрібно вирішити на наступному етапі.

         ІV етап – аналіз твору.

         Мета: повернути до учнів твір новими гранями, допомогти зрозуміти думки митця, захопити майстерністю художнього зображення.

         Використовую:

         - спостереження за композицією (при вивченні Ч. Діккенса "Різдвяної пісні в прозі");

         - створення сюжетного ланцюжка до різних творів;

         - робота з художніми деталями (при вивченні оповідань Чехова, балад Ф. Шиллера і т. д.);

         - складання різних опорних схем ("Подорож Маленького принца", "Шлях Герди до Кая");

         - "Гронування" (тема: ліричний герой А. Міцкевича);

         - "Кола Вена" (Гамлет – Сихізмундо);

         - літературні паралелі (наприклад, порівняти образи Джима Хокінса і Діка Сенда);

         - складання порівняльних таблиць ("Стан героя і природи в оповіданні Дж. Лондона  "Жага до життя");

         - визначення художніх засобів, які використовує автор і т. ін.

         V етап – підсумковий.

         Мета: підбиття підсумків того, про що йшлося на уроках, чи вдалося учням  піднятися на вищу сходинку розуміння тексту. Доречно на цьому етапі використовувати:

         - підсумкову фронтальну бесіду ;

         - відповіді за тестами ;

         - дискусію ("Що дорожче у житті: романтика пригод чи спокій близьких" за повістю М. Твена "Том Сойєр");

         - інсценування (при вивченні поеми Гомера „Іліада” можливе інсценування міфу „Яблуко розбрату”);

         - відгук;

         - "Мікрофон";

         - літературні ігри (Підсумковий урок за темою "Література Відродження": учні діляться на групи і проводять змагання в конкурсах: 1. Вікторина. 2. Впізнай героя за описом. 3. Пригадай пропущене слово. 4. Знайди четверте зайве.);

         - творчі роботи (порівняти оригінал і переклад Ф. Тютчев „Я знаю в праосені пору”).

         Застосовуючи на своїх уроках різні види і форми діалогового навчання, можу з впевненістю сказати, що вони сприяють підвищенню цікавості учнів до художніх творів, розвитку у них читацьких здібностей, активізації та включенню у пізнавальну діяльність.

         Підвищенню інтересу дітей до літератури також сприяє позакласна робота:

         - проведення тижнів світової літератури;

         - літературні ігри "Щасливий випадок", "Кращий літературний мандрівник";

         - літературні вікторини "Літературна мандрівка

         - пошукова робота (провели пошукову роботу "Вірші та пісні про

 село Соломія"

         - захист читацьких формулярів.

         В. О. Сухомлинський: " Якщо дитину з дитинства виховують на красі, на хороших книгах, якщо у неї розвивається схильність до переживань, захоплення красою, то навряд чи вона стане людиною розбещеною, безсердечною".